Іван Дімовський: відмінності між версіями
Створено шляхом перекладу сторінки «Димовски, Иван» |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 08:32, 23 квітня 2024
Іван Дімовський | |
---|---|
Народився |
7 липня 1934 Патрешко, Troyan Municipalityd, Болгарія |
Помер | 28 липня 2023 (89 років) |
Країна | Болгарія |
Діяльність | математик, викладач університету |
Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського |
Заклад | Софійський університет Святого Климента Охридського |
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка Анна Мороз (внесок, журнали) о 08:32 UTC (67534 хвилини тому). |
Іван Христов Дімовський (болг. Иван Димовски; 7 липня 1934, Патрешко - 28 липня 2023[1]) - болгарський математик. Професор, член-кореспондент Болгарської академії наук.
Біографія
Народився 7 липня 1934 року у селі Патрешко Ловецької області[2]. Навчався у початковій школі в селі Орешак та в гімназії у Трояні. Виявляв інтерес до математики і у 1950/51 навчальному році став переможцем першої національної математичної олімпіади[3].
Вивчав математику на фізико-математичному факультеті Софійського університету (1952—1957), брав участь у роботі математичного гуртка Ярослава Тагамлицького, багато членів якого стали згодом знаними математиками[3][4]. У 1961/61 навчальному році проходив спеціалізацію в Московському державному університеті на кафедрі теорії еластичності[3].
Працював учителем у середній школі в Русе за направленням. Виграв конкурс на заміщення посади асистента у Вищому інституті машинобудування, механізації та електрифікації сільського господарства (ВІММЕСС) (1958)[3]. З кінця 1959 року молодший науковий співробітник секції аналітичної механіки Математичного інституту БАН. З 1969 року старший науковий співробітник секції комплексного аналізу[2]. Після виходу на пенсію академіка Л. Іванова з 1986 до 2004 рік був керівником секції[1][3].
1977 року захистив докторську дисертацію на тему «Конволюційний метод в операційному обчисленні» без захисту кандидатської дисертації[3]. Обраний професором Математичного інституту БАН у 1982 році. З 1997 року член-кореспондент Болгарської академії наук[2].
Викладав у Софійському, Пловдивському, Шуменському університетах. Як заїжджий професор читав лекції в Угорщині, СРСР, НДР, Польщі, Іспанії, Югославії, Венесуелі, Кувейті й інших країнах[3].
Відзначений професійними нагородами: 1979 року нагородою Софійського університету та Болгарської академії наук імені Н. Обрешкова[bg], 2004 року почесним знаком БАН імені Марина Дринова[2].
Науковий внесок
Здобув широке міжнародне визнання як творець нового наукового напряму в математичному аналізі - конволюційного методу, який часто згадується як метод Дімовського. Розробив теорію конволюційних обчислень, провідну роль у якій відіграє поняття конволюції лінійного оператора, введене Дімовським у 1966 році і дає можливість широкого узагальнення операційного обчислення Мікусіньського. Досліджував застосування конволюційного методу в математичній фізиці, для функцій Гріна, в інтегральних перетвореннях. Розширив й узагальнив принцип Дюамеля[2]. Ввів найбільш загальний клас операторів Бесселя для цілого ряду, згодом названих гіпербесселівськими, досліджував функції, диференціальні рівняння й операторів перетворень для них, названі у спеціальній літературі перетвореннями Соніна - Дімовского та Пуассона - Дімовского[2][5].
Автор близько 100 наукових праць і монографії "Convolutional Calculus" («Конволюційні обчислення»)[6], понад 20 підручників для середньої школи, близько 40 науково-популярних публікацій. Переклав на болгарську мову з французької, англійської, німецької та російської понад 50 книг, а також 2 книги відомих болгарських математиків — з болгарської англійською[2][4].
Підготував 10 докторантів, з яких 3 отримали професорські звання, 4 габілітовані[2]. Голова спеціалізованої вченої ради з прикладної математики та механіки у Вищій атестаційній комісії (ВАК) (2005 - 2009)[4].
Бібліографія
- Списък на публикациите на член-кореспондент Иван Христов Димовски (PDF). Музей математиката и информатиката в България (болг.). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2024. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ а б Простихме се с чл.-кор. Иван Димовски (болг.). Институт по математика и информатика. 2 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 вересня 2023. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и Кирякова В. 80-годишен юбилей на чл.-кор. Иван Димовски. — № 5.
- ↑ а б в г д е ж Тонков Т. Проф. дмн Иван Христов Димовски. — Т. IV.
- ↑ а б в Иван Димовски (1934-2023). Музей математиката и информатиката в България (болг.). Архів оригіналу за 17 січня 2024. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Катрахов В. В., Ситник С. М. Метод операторов преобразования и краевые задачи для сингулярных эллиптических уравнений : [арх. 17 січня 2024]. — Современная математика. Фундаментальные направления. — 2018. — Вип. 2. — С. 226-227.
- ↑ Шаблон:Публикация Переиздания 1990 Архівовано січень 17, 2024 на сайті Wayback Machine. (Kluwer Academic), 2011-2012 Архівовано січень 17, 2024 на сайті Wayback Machine. (Springer)