Ізабелла Пармська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізабелла Пармська
Isabel de Borbón-Parma
Jean-Marc Nattier 005.jpg
Ізабелла Пармська на портреті Ж.-М. Натьє, 1758
Народилася 31 грудня 1741(1741-12-31)
Буен Ретіро
Померла 27 жовтня 1763(1763-10-27) (21 рік)
Шенбрунн,Відень
Поховання Імператорський склеп у Відні
Проживання Мадрид, північ Італії, Відень
Ім'я при народженні Ізабелла Марія Луїза Антонієтта Фердинанда Джузеппіна Саверія Домініка Джованна
Титул ерцгерцогиня Австрійська
кронпринцеса Богемії та Угорщини
Батько Філіп I Пармський
Матір Луїза Єлизавета Французька
Рід Пармські Бурбони, Габсбурги
Чоловік Йосип II
Діти Марія Терезія, Марія Крістіна

Ізабе́лла Па́рмська (лат. Isabella Maria Luisa Antonietta Ferdinanda Giuseppina Saveria Domenica Giovanna; * 31 грудня 1741, Буен-Ретіро, біля Мадриду — 27 листопада 1763, Відень) — інфанта Іспанська, принцеса Бурбон-Пармська, за чоловіком — ерцгерцогиня Австрійська, кронпринцеса Богемії і Угорщини.


Життєпис[ред.ред. код]

Дитинство і родина[ред.ред. код]

Ізабелла була старшою донькою іспанського інфанта Філіппа та доньки Людовика XV Луїзи Єлизавети.

Маленька принцеса виросла в Мадриді, при дворі свого діда іспанського короля Філіпа V. Але, коли її батько Філіпп став герцогом Парми, він разом з родиною переїхав у маєток на півночі Італії.

Ізабелла навчилася грати на скрипці і читала багато книг філософів і теологів, таких як Жак Бенінь Боссюе або Джон Лоу. Інфанта часто підлягала меланхолії, а після 1759 року, коли померла її мати,Ізабеллу часто долали думки про смерть.

Дружина ерцгерцога Йосипа[ред.ред. код]

У жовтні 1760 року, у віці вісімнадцяти років, Ізабелла вийшла заміж за австрійського ерцгерцога Йосипа, спадкоємця монархії Габсбургів. Пармська принцеса швидко зачарувала віденський двір своєю витонченістю і інтелектом — навіть нібито вирішувала складні математичні завдання. Йосип безмежно і глибоко кохав свою дружину, але вона не відповіла на його почуття.

Ізабелла і Йосипова сестра Марія Христина, герцогиня Тешенська стали найкращими друзями. Незважаючи на те, що бачились щодня писали собі навіть листи.

В одному з них, Ізабелла описує свою любов до Марії Христини, про яку мабуть, нічого не знав Йосип: «Я звертаюся до вас знову, жорстока сестро, хоча ми тільки що розлучилися. Я не можу винести очікування, чи приймеш ти мене як людину, гідну твоєї любові, чи краще кинеш мене в річку…. я не можу думати ні про що, тільки про те, що я глибоко закохана». В іншому листі до Марії Христини Ізабелла пише: «Вони сказали мені, що день починається з Богом. Я,починаю день з людиною яку кохаю, тому що думаю про неї весь час».

У 1762 році Ізабелла чекала дитину і страждала від головних болів. Йосип, як хороший чоловік тримав її за руку при народженні дитини. Ізабелла народила доньку яку назвали Марія Терезія (1762–1770). Лише після шести тижнів, Ізабелла була здатна залишити постіль.

Її листи показували, що вона все більше і більше думала про смерть. «Смерть добра. Я ніколи про неї не думала більше ніж зараз. Все пробуджує в мені бажання померти. Бог знає моє бажання піти з життя, яке ображає його кожен день. Якби було дозволено вбивати себе, я б давно зробила це». Пізніше, вона писала Марії Христині: «Смерть говорить до мене ясним голосом. Вже три дні я чую цей голос».

Смерть[ред.ред. код]

В році 1763 Ізабелла народила другу доньку названу в честь своєї подруги і коханої Марією Христиною. На жаль, дитина померла під час пологів. Ізабелла сама незабаром відійшла, коли менш ніж у двадцять два роки, померла від віспи. Її перша донька Марія Терезія померла в січні 1770 на пневмонію.

Ізабелла Пармська похована в Імператорському склепі у Відні.

Після її передчасної смерті ерцгерцог Йосип на протязі всього життя більше не зміг встановити більш тісні емоційні стосунки з іншою жінкою.

Посилання[ред.ред. код]