Забужко Оксана Стефанівна
| Оксана Стефанівна Забужко | ||
| При народженні: | Оксана Стефанівна Забужко | |
|---|---|---|
| Дата народження: |
19 вересня 1960 (52 роки) | |
| Місце народження: |
Луцьк | |
| Громадянство: | ||
| Рід діяльності: | поетеса, письменниця, філософ, літературознавець, публіцист | |
| Роки активності: | з 1985 | |
| Напрямок: | постмодернізм | |
| Magnum opus: | «Музей покинутих секретів» (2009) «Польові дослідження з українського сексу» (1996) |
|
| Нагороди: |
|
|
| www.zabuzhko.com | ||
Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (* 19 вересня 1960, Луцьк) — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. В своїх творах використовує Харківський правопис.
Зміст |
Біографія [ред.]
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва.
Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.
Була членом КПРС. Учасниця революції на граніті 1990 року[1].
Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.
1992 року викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.
Творча діяльність [ред.]
В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором — загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників.[Джерело?] Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama»,[Джерело?] «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.
Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання, США). Серед інших її літературних нагород — премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.
Оксана Забужко живе на письменницькі гонорари. Значна частка її доходу — надходить від книг, виданих за кордоном.[Джерело?] Твори Забужко змогли завоювати європейські країни,[Джерело?] та мають своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній». Оксана Забужко — член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 «Найвпливовіших людей в Україні», до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.
Нагороди [ред.]
16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.[2]
- 2012 року отримала відзнаку «Золотий письменник України»[3].
Твори [ред.]
Поезія [ред.]
- Травневий іній (1985)
- Диригент останньої свічки (1990)
- Автостоп (1994)
- Kingdom of Fallen Statues (1996)
- Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980–1998 (2000)
- Друга спроба: Вибране (2005)
Проза [ред.]
- Інопланетянка (1992)
- Польові дослідження з українського сексу (1996)
- Казка про калинову сопілку (2000)
- Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)
- Музей Покинутих Секретів (2009)
Філософсько-літературознавчі праці [ред.]
- Дві культури (1990)
- Шевченків міф України (1997)
- Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)
- Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
- Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992–2002 (2011)
Публіцистика [ред.]
- Хроніки від Фортінбраса (1999)
- Let my people go. 15 текстів про українську революцію (2005)
Переклади іноземними мовами [ред.]
- «Польові дослідження з українського сексу» — Росія (1998, 2001, 2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003, 2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008), Туреччина (2011)
- «Сестро, сестро» — Чехія (2006), Польща (2007)
- «Казка про калинову сопілку» — Іран (2006)
Примітки [ред.]
Джерела інформації [ред.]
Посилання [ред.]
Твори, виступи, інтерв'ю О.Забужко [ред.]
- Повний текст «Польових досліджень» на сайті Exlibris
- «Де немає лицаря, там приходить пахан», інтерв'ю газеті «День», 17.07.1999
- Мова і право // Хроніки від Фортінбраса, К.: Факт, 1999, 340 с.
- «В українській культурі не було місця для осмислення екзистенційного досвіду жінки…». Діалог з Дмитром Стусом // Дзеркало тижня, 1.02.2003
- «Безкнижна нація — бомба, закладена під майбутнє». Діалог з Яною Дубинянською // Дзеркало тижня, 9.04.2005
- «На порозі гуманітарної катастрофи. Культурна політика і державна незалежність». Виступ на президентських слуханнях «Виклики, народжені свободою»
- «Дерусифікація через творчість Оксани Забужко» (Подкаст інтерв'ю Оксани Забужко Громадському радіо, 19 вересня 2003 року)
- Дослідниця забутого // Укр. тиждень, № 1-2, 15 січня 2010
- «Забужко: про секс у криївці, розвал ГУЛАГу упівцями і тотальну забудькуватість українців» // ZaUA.org, 22.03.2010
- Оксана Забужко: «Журналістика 90-х померла». Аудіо
- Оксана Забужко в конфлікті міфологій // Український тиждень, № 3-3, 16 листопада 2007
Література [ред.]
- Міщенко В. І. Забужко Оксана Стефанівна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 224.
- Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 96.
- Рецензія на творчість Оксани Забужко
- УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 470.
- Пінчук С. У пошуках самобутності // Дніпро. — 1986. — № 1.
- Нахлік Є. На крилах духовного максималізму // Жовтень. — 1987. — № 9.
- Родик Костянтин. Діагноз: кремляді // Україна молода. — 2010. — № 101 (3867)
- Іменини в країні ОЗ // Україна молода. — 2010. — № 173 (3938)
- Євгенія Кононенко. Heroine or bad girl? (частина 1)
- Євгенія Кононенко. Heroine or bad girl? (частина 2)
- Євгенія Кононенко. Heroine or bad girl? (частина 3)
- Народились 19 вересня
- Народились 1960
- Кавалери ордена княгині Ольги
- Українські письменники
- Українські поетеси
- Українські літературознавці
- Українські есеїсти
- Українські критики
- Українські філософи
- Фемінізм
- Члени КПРС
- Члени Спілки письменників СРСР
- Учасники Революції на граніті
- Український фемінізм
- Філософині
- Українські шевченкознавці
- Учасники Помаранчевої революції
- Випускники Київського університету
- Науковці Гарвардського університету
- Стипендіати програми Фулбрайта
- Лауреати премії Антоновичів
- Уродженці Луцька