Забужко Оксана Стефанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксана Стефанівна Забужко
Oksana Zabuzhko.jpg
При народженні: Оксана Стефанівна Забужко
Дата народження: 19 вересня 1960(1960-09-19) (53 роки)
Місце народження: Луцьк
Громадянство: Україна Україна
Рід діяльності: поетеса, письменниця, філософ, літературознавець, публіцист
Роки активності: з 1985
Напрямок: постмодернізм
Magnum opus: «Музей покинутих секретів» (2009)
«
Польові дослідження з українського сексу» (1996)
Нагороди:
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
www.zabuzhko.com

Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (* 19 вересня 1960, Луцьк) — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості приділяє багато уваги усвідомленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. У своїх творах використовує Харківський правопис.

Біографія[ред.ред. код]

Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва.

Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.

Була членом КПРС. Учасниця революції на граніті 1990 року[1].

Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.

1992 року викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.

Творча діяльність[ред.ред. код]

«Польові дослідження з українського сексу», 1996
Обкладинка книги Оксани Забужко Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Видавництво «Факт», 2007

В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором — загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників.[Джерело?] Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama»,[Джерело?] «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.

Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання, США). Серед інших її літературних нагород — премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.

Оксана Забужко живе на письменницькі гонорари. Значна частка її доходу — надходить від книг, виданих за кордоном.[Джерело?] Твори Забужко змогли завоювати європейські країни,[Джерело?] та мають своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній». Оксана Забужко — член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 «Найвпливовіших людей в Україні», до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Найкраща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.

Нагороди[ред.ред. код]

16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.[2]

Твори[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • Травневий іній (1985)
  • Диригент останньої свічки (1990)
  • Автостоп (1994)
  • Kingdom of Fallen Statues (1996)
  • Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980–1998 (2000)
  • Друга спроба: Вибране (2005)
  • Вірші: 1980-2013 (2013)

Проза[ред.ред. код]

Філософсько-літературознавчі праці[ред.ред. код]

  • Дві культури (1990)
  • Шевченків міф України (1997)
  • Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)
  • Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
  • Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992–2002 (2011)

Публіцистика[ред.ред. код]

Переклади іноземними мовами[ред.ред. код]

  • «Польові дослідження з українського сексу» — Росія (1998, 2001, 2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003, 2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008), Туреччина (2011)
  • «Сестро, сестро» — Чехія (2006), Польща (2007)
  • «Казка про калинову сопілку» — Іран (2006)
  • «Музей покинутих секретів» — Польща (2013), Росія (2013)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела інформації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Твори, виступи, інтерв'ю О.Забужко[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]