Забужко Оксана Стефанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксана Стефанівна Забужко
Oksana Zabuzko.JPG
При народженні: Оксана Стефанівна Забужко
Дата народження: 19 вересня 1960
Місце народження: м. Луцьк
Громадянство: українське
Рід діяльності: поетеса, письменниця, філософ, літературознавець, публіцист
Magnum opus: «Музей покинутих секретів», «Польові дослідження з українського сексу»
Нагороди:
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
www.zabuzhko.com


Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (*19 вересня 1960, Луцьк) — сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму.

Зміст

[ред.] Біографія

Оксана Забужко закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. В 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. В 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.

Була членом КПРС.

16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.[1]

[ред.] Творча діяльність

«Польові дослідження з українського сексу», 1996
Обкладинка книги Оксани Забужко Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Видавництво «Факт», 2007

В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором – загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників.[Джерело?] Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.

Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород - премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.

Оксана Забужко - одна з небагатьох український письменників, які живуть на гонорари від написаних книг.[Джерело?] Хоча, значна частка доходу - все ж таки від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, а також знайшли своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найбільш впливових людей в Україні", до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.

[ред.] Твори

[ред.] Поезія

  • Травневий іній (1985)
  • Диригент останньої свічки (1990)
  • Автостоп (1994)
  • Kingdom of Fallen Statues (1996)
  • Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998 (2000)
  • Друга спроба: Вибране (2005)

[ред.] Проза

[ред.] Філософсько-літературознавчі праці

  • Дві культури (1990)
  • Шевченків міф України (1997)
  • Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)
  • Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
  • Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992-2002 (2011)

[ред.] Публіцистика

  • Хроніки від Фортінбраса (1999)
  • Let my people go. 15 текстів про українську революцію] (2005)

[ред.] Переклади іноземними мовами

  • «Польові дослідження з українського сексу» - Росія (1998, 2001, 2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003, 2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008)
  • «Сестро, сестро» - Чехія (2006), Польща (2007)
  • «Казка про калинову сопілку» - Іран (2006)

[ред.] Примітки

  1. ↑ Указ Президента України № 26/2009 від 16 січня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України»

[ред.] Джерела інформації

[ред.] Посилання

Books-aj.svg aj ashton 01.svg Портал «Сучасна українська література»
Wikiquote-logo.svg Забужко Оксана Стефанівна у Вікіцитатах?
Commons-logo.svg Забужко Оксана Стефанівна на Вікісховищі?

[ред.] Твори, виступи, інтерв’ю О.Забужко

[ред.] Література

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B6%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0&oldid=8210042
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами