Інші (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інші
The Others
Others.jpg
Жанр драма / трилер
Режисер Алехандро Аменабар
Продюсер Фернандо Бовайра
Хосе Луіс Куерда
Том Круз
У головних
ролях
Ніколь Кідман
Крістофер Екклестон
Фіоннула Фленаган
Ерік Сайкс
Оператор Хавє'р Агірресаробе
Композитор Алехандро Аменабар
Гаррі Воррен
Кінокомпанія Miramax Films
Canal+
Canal+ España
Cruise/Wagner Productions
Dimension Films
Las Producciones del Escorpion S.L.
Lucky Red
SOGECINE
Країна  США США
Іспанія Іспанія
Франція Франція
Італія Італія
Рік  2001
IMDb ID 0230600
Кошторис  17 млн $

«Інші» (англ. The Others) — містичний трилер Алехандро Аменабара з Ніколь Кідман в головній ролі. Лауреат восьми премій «Гойя», в тому числі в номінаціях «найкращий фільм» і «найкраща режисура». Прем'єра фільму відбулась 2 серпня 2001 року. В США фільм зібрав $96 522 687, в інших країнах $113 424 350, що загалом склало $209 947 037.[1]

Слогани[ред.ред. код]

  • «Sooner or later she'll see them, then everything will be different.» («Рано чи пізно вона побачить Їх... І тоді все зміниться.»)
  • «Sooner Or Later They Will Find You.» («Рано чи пізно, Вони знайдуть тебе...»)
  • «No door is to be opened before the previous one is closed!» («Жодні двері не можуть бути відкриті, поки не закриті попередні!»)
  • «How do you keep them out, when they've already invited themselves in?» («Як Ви виженете тих, хто вже тут?»)
  • «Do you believe in ghosts? She didn't...» («Ви вірите в привидів? Вона також не вірила...»)
  • «Close Every Door, Turn Off Every Light, And Look For The Others...» («Замкни всі двері! Виключи всюди світло! Та шукай Інших...»)

Сюжет[ред.ред. код]

Джерсі, Нормандські острови, 1945 рік. В будинок, з якого раптово зникла вся прислуга, приїжджає нова за оголошенням. Це Берта Міллс, німа прислуга Лідія і садівник Едмунд Таттл. Господиня будинку Ґрейс відразу ж попереджає прислугу, що жодні двері в будинку не можуть бути відкриті, поки не закриті попередні. Є 15 різних ключів до всіх 50 дверей. Вона також забороняє їм доторкатись до піаніно, бо тиша цінується тут більше всього. Тут нема радіо і всього того, що виробляє шум. Електрики також нема. Німці весь час відключали його, так що усі звикли до темряви. Господиня запалює гасову лампу і веде слуг оглядати будинок. В одній з кімнат Ґрейс будить свого сина Ніколаса і доньку Енн. Вона пояснює їх замкнений образ життя тим, що у дітей сильна алергія на світло. Вони можуть вкритися висипкою, пухирцями і померти.

Others03.jpg

За сніданком Енн говорить, що мама збожеволіла. Виявляється, що прислуга вже працювала в цьому будинку багато років тому і знає його як свої п'ять пальців. Дівчинка Енн говорить, що до неї в кімнату зайшов хлопчик Віктор, коли мати прибігла на плач. Віктор, якого ніхто, крім Енн, не бачить, живе, за її словами, в цьому будинку, але він не привид і хоче піти. Сестра лякає брата і нервує мати? Ні, в будинку відбуваються дивні речі. Чутно, як нагорі хтось пересуває щось тяжке, але там нікого нема. Треба сказати, що чоловік Ґрейс ще не повернувся з війни, і від нього нема новин вже два роки. З іншого боку Енн, можливо, веде жорстоку гру. А, може бути, це містика, щось надприродне. Ґрейс, взявши рушницю, відкрила всі штори і обшукала з прислугою весь будинок, але нікого не знайшла.

Ґрейс знаходить книгу мертвих, в якій наклеєні посмертні фотографії мертвих людей, навіть групові. Так робили деякі, надіючись, що дух рідних збережеться в фотографіях. Їй самій вже чується гра на фортепіано, але як тільки вона бралась за ручку дверей, гра зупинялась. Напруга збільшується...

Ґрейс підозрює, що в будинку оселилися привиди. Вона просить садівника перевірити, чи немає в саду якихось могил, але той переконує її, що все оглядав і нічого стороннього не помітив. Коли господиня пішла, містер Таттл запитує Міллс, чи не час все розповісти. Але та каже, що ще не час. Ґрейс явно не готова почути правду. «До речі», - додає вона і показує на погано присипані листям надгробні плити.

Енн підмовляє брата на нічну вилазку. Спустившись по водостічній трубі, діти відправляються в сад і бачать там всіх трьох нових слуг. Своїм виглядом вони лякають дітей і Енн хватає Ніколаса за руку і біжить з ним. Спотикається, і, падаючи, скидає листя з надгробків. На ньому стоїть ім'я Берти Міллс. Злякавшись ще більше, діти кидаються до будинку. Замкнувши двері, Ґрейс забороняє слугам заходити всередину. Перевіряючи деякі підозри, вона оглядає до кінця знайдений альбом і знаходить там посмертні фотографії всіх трьох. Тепер вона впевнена: її нові слуги дійсно жили в цьому будинку. Але вони тут і померли років п'ятдесят тому. Берта Міллс крізь вхідні двері переконує Ґрейс, що привиди жили в цьому будинку давно, і треба прийняти все як є.

Раптово Ґрейс чує, як дочка з кимось розмовляє нагорі. Піднявшись, вона бачить спіритичний сеанс незнайомих людей, що сидять за столом, сліпу стару і своїх дітей, що стоять поруч. Стара записує все, що говорять діти, питання задають всі хто сидить за столом. Вони запитують, що трапилося з їх матір'ю, Енн відповідає, що їх мама збожеволіла і задушила їх подушкою, стара все записує, всі читають і запитують, чому ж вони тут, якщо вони померли. Діти з жахом кричать, що вони не померли, і Ґрейс кричить, що вони не померли; стара все записує. Ті хто сидять за столом роблять висновок, що в контакт вступили і діти, і сама мати. Ґрейс починає трясти стіл і рвати папери, на яких робилися записи. Люди, що сидять за столом, бачать як трясеться стіл і рвуться в повітрі папери.

Після сеансу чоловік і жінка, що сиділи за столом, вирішують, що потрібно виїхати з цього будинку, де мати вбила своїх дітей і тепер тут живуть привиди. Адже у їхнього сина Віктора через це кошмари, а в будинку відбуваються дивні речі.

Ґрейс сидить з дітьми на підлозі і згадує, як задушила їх і застрелилася сама. Після самогубства почувши, як діти грають, вона вирішила, що Господь дав їй другий шанс. З'являється Берта Міллс і каже, що завжди так було, що вже давно вони всі померли. Але треба бути готовим усвідомити що сталося, а то можна оніміти, як бідолаха Лідія. Міллс додає, що живі завтра з'їдуть, але приїдуть інші, і що іноді вони їх відчувають, а іноді ні. Туман навколо будинку пропав. Діти стоять у вікна і говорять, що вони більше не бояться сонця. Грейс переконано повторює, що це їхній дім.


В ролях[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Версія початку фільму, що показувалась в американських кінотеатрах, дещо довша, ніж версія, на DVD. За словами творців, фільм був трішки врізаний, так як багато що на початку натякало на сюжет закінчення картини.
  • Зйомки фільму проходили в період з 30 вересня 2000 по 5 грудня 2000 року в околицях Мадриду. Режисер фільму Алехандро Аменабар спеціально був запрошений актором і продюсером Томом Крузом. Крім цього, частково зйомки проходили на Лонг-Айленді в Нью-Йорку і будинку Palacio De Los Hornillos в місті Сантандер на півночі Іспанії, який використовували в якості екстер'єру будинку Ґрейс.
  • У фільмі «Інші» у режисера картини Алехандро Аменабара дуже цікаве камео — його можна побачити на одній з фотографій в «книзі мертвих».
  • Також в фотосесії «покійників» присутній Матео Хіль Родріґес, сценарист попередньої стрічки Аменабара «Відкрий очі».
  • Австралійський музичний гурт Elora Danan написав пісню про фільм і назвав її «Thank God For Their Growth In Faith And Love» - такий напис видно на дошці в останній сцені фільму. Пісня увійшла в дебютний альбом «We All Have Secrets».
  • Гурт «Venetian Snares» використала семпл з фільму до пісні «Children's Limbo», що ввійшов в альбом «Find Candace».
  • Хвороба, якою хворіють діти дійсно існує, хоча вона дуже рідкісна - лише близько тисячі людей у світі хворіють нею.
  • Фільм став останнім спільним проектом Круза і Кідман в тиждень виходу фільму в прокат їхнє розлучення було офіційно завершене.
  • Алехандро Аменабар написав сценарій іспанською мовою, а потім переклав його на англійську.
  • Фільм став найкасовішим в Іспанії за всю історію прокату.
  • Фільм починається зі слів Ніколь Кідман, чий голос доноситься з-за кадру: «Вмістились зручно? Тоді я почну...» («...are you sitting comfortably? Then I'll begin.»). Цими ж словами починалась британська радіо-передача BBC «Listen With Mothe», що виходила з 1950 по 1982 рік.
  • Зображення привиду позаду Ґрейс в одній зі сцен насправді портрет Едуардо Норьєги. Причому ця частина картини 1855 року «The Wounded Cavalier» англійського художника Вільяма Шекспіра Бертона.
  • Фільм став першою іспанською картиною, що номінувалась на «Премію Гойя», в якій всі діалоги виконуються англійською.
  • За сім тижнів кінопрокату в США, фільм піднявся в томі з 4 на 2 місце за касовими зборами.
  • Алакіна Манн і Джеймс Бентлі отримали свої ролі після тривалого кастингу, який пройшли понад 5 тисяч дітей.
  • Кідман просила Аменабара і братів Вайнштейн знайти іншу актрису на роль Ґрейс, так як після роботи над яскравим «Мулен Руж!» їй було важко приступити до зйомок такої похмурої картини.

Критика[ред.ред. код]

Деякі критики відносять фільм до готичного фільму жахів, знятого в традиційному ключі фільмів про будинки з привидами.[2] Але чіткої логіки сюжету як такої у стрічці немає. Режисер фільму Алехандро Аменабар створив оригінальну ідею про те, що не тільки живі люди бояться привидів, але й привиди бояться присутності живих людей.

Музика[ред.ред. код]

В одній зі сцен фільму Ніколь Кідман наспівувала пісню 1934 року «I Only Have Eyes For You», написану Гаррі Ворреном і Елом Дубіном.

Крім цього прозвучав класний музичний твір «Vals Opus 69 No.1 (Op. Posth.)», написаний Фредериком Шопеном у виконанні Жан-Марка Луїсада.

Інструментальна музика[ред.ред. код]

Музику до фільму написав режисер і сценарист картини, Алехандро Аменабар. Диск надійшов у продаж 7 серпня 2001 року і був виданий лейблом Sony. Виконавець - London Session Orchestra.

  1. The Others (2:24)
  2. Wakey Wakey (1:44)
  3. Old Times (3:25)
  4. They Are Everywhere (2:35)
  5. Reunion (1:07)
  6. Changes (1:37)
  7. I Do Believe It (3:15)
  8. Charles (1:46)
  9. Communion Dress (1:21)
  10. No Curtains (2:48)
  11. Give Me The Keys! (1:32)
  12. The Attic (1:47)
  13. Sheets And Chains (5:49)
  14. A Good Mother (5:42)
  15. End Credits (4:10)

Премії[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Номінації[ред.ред. код]

Технічна інформація[ред.ред. код]

  • Формат зображення: 1.78 : 1
  • Камера: Panavision Cameras and Lenses
  • Формат копії: 35 mm
  • Формат зйомок: 35 mm (Kodak)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]