Титанік (фільм, 1997)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Титанік
Titanic
Titanic poster.jpg
Жанр мелодрама, драма
Режисер Джеймс Кемерон
Продюсер Джеймс Кемерон
Джон Ландау
Сценарист Джеймс Кемерон
У головних
ролях
Леонардо ДіКапріо
Кейт Вінслет
Біллі Зейн
Кеті Бейтс
Оператор Расселл Карпентера
Композитор Джеймс Горнер
Кінокомпанія 20th Century Fox, Paramount Pictures
Тривалість  195 хв.
Країна  США
Рік  1997
Дата виходу  19 грудня 1997
Рейтинг MPAA: PG-13
Мова  англійська
IMDb ID 0120338
Кошторис  200 млн. $ [1]
Касові збори  1,843,201,268 $[1]

«Тита́нік» (англ. «Titanic») — фільм-катастрофа , знятий Джеймсом Камероном 1997 року, у якому показано загибель легендарного лайнера «Титанік» на підставі реальних подій. Головні ролі у фільмі виконали Кейт Уінслет (Роза Дьюітт Б'юкейтер) і Леонардо ДіКапріо (Джек Доусон). Герої фільму, будучи членами різних соціальних верств, закохалися одне в одного на борту злощасного корабля, який здійснює свій рейс через Атлантичний океан в 1912 році.

Прем'єра фільму в США відбулася 19 грудня 1997 року. Дистриб'ютором фільму в Північній Америці виступила компанія «Paramount Pictures», а в решті світу — «20th Century Fox». Бюджет склав 200 мільйонів доларів США, рекордний для свого часу. «Титанік» також завоював рекорд у якості найкасовішого фільму за всю історію кінематографа до 26 січня 2010 року, зібравши в прокаті в усьому світі понад 1,8 мільярдів доларів. Крім цього він очолював американський бокс-офіс 15 тижнів, що зробило його другим фільмом після фільму «Іншопланетянин» (1982) (протримався 16 тижнів), що знаходився на цій позиції довше всіх.

У 1998 році «Титанік» висунуто на здобуття премії «Оскар» в 14 номінаціях, у результаті отримав 11 з них, включаючи нагороду «Кращий фільм» 1997 року.

«Титанік» є рекордсменом за кількістю отриманих нагород «Оскар» поряд з такими фільмами як «Бен-Гур» (1959) та «Володар перснів: Повернення короля» (2003).

Разом з фільмом «Все про Єву» (1950) «Титанік» є рекордсменом за кількістю номінацій на «Оскар».

До сторіччя гибелі лайнера «Титанік», фільм буде перевидано у форматі 3D.[2] Дату повторного релізу призначено на 6 квітня 2012 року.[3]

Зміст

[ред.] Історія створення

Продюсер Джеймс Камерон уперше замислився про можливу кінопостановку в 1987 році, коли на телеканалі «National Geographic» подивився документальний фільм про «Титанік». Але всерйоз займатися підготовкою сценарію для майбутнього фільму почав тоді, коли його кращий друг Льюіс Ебернеті в день народження режисера подарував йому свою працю про «Титанік». До 1994 року Камерон написав 167-сторінковий сценарій, а на початку 1995 року запропонував його кінокомпанії 20th Century Fox, яка виділила на стартові витрати 3 мільйони доларів. Ще до початку зйомок на студії «Digital Domain», що належить Джеймсу Камерон, була створена комп'ютерна анімація процесу аварії корабля, яка згодом була використана у фільмі.

Щоб ближче познайомитися з головним об'єктом свого майбутнього фільму, Камерон у вересні 1995 року особисто здійснив 12 занурень на батискафах «Мир-1» і «Мир-2» до «Титаніка» з борту російського науково-дослідного судна «Академік Мстислав Келдиш», також пізніше задіяного у фільмі. А брат режисера Майкл, інженер за професією, розробив систему підводних камер для зйомок екстер'єру та інтер'єру затонулого лайнера: під час кожного занурення через обмежену кількість плівки, яку могла зберігати камера, знімали лише по 15 хвилин.

Вирішивши, що головною сценою, через яку глядачі підуть на фільм, буде катастрофа корабля, Джеймс Кемерон запросив для створення спецефектів 17 студій. Провідною серед них стала «Digital Domain», у котрій під керівництвом майбутнього лауреата премії «Оскар» Роберта Легата створювалися візуальні ефекти до фільму.

Зйомки фільму почалися 16 вересня 1996 року, причому початковий бюджет тоді становив всього 110 мільйонів доларів.

Для зйомок фільму була збудована абсолютно нова студія на узбережжі Розаріто (Мексика), всього лише за 40 кілометрів на південь від державного кордону з США. У водах величезного басейну було споруджено макет корабля майже в натуральну величину. Фінальна модель створеного корабля досягала 231 метра в довжину, тоді як справжній лайнер був на 34 метрів довший. Але незважаючи на грандіозний розмах декорацій, кількість повторюваних компонентів корабля (таких як вікна) було зменшено, а деякі деталі були змодельовані лише на 90%. Також у ході знімального процесу замість вертольотів було вирішено задіяти 50-метровий кран, поміщений на рейки. Усе було зроблено з метою зменшення накладних витрат.

Під час зйомок масових сцен актори були одягнені в костюми, обвішані датчиками для «захоплення руху». При цьому творці фільму скористалися послугами лише сорока чоловік. При зйомці людей, що падають при катастрофі корабля, використали змодельовану на комп'ютері воду. Це дозволило зробити зіткнення з нею більш драматичним і натуральним. Для зйомки сцени, де дельфіни пливуть перед кілем корабля, були використані як дресировані ссавці, так і їх комп'ютерні моделі, яких створено та накладено на основний відеоряд студією «Hammerhead Productions». А сам айсберг, з яким зіткнувся «Титанік», був зроблений з піноутворювача, покритого скловолокном і воском.

Зйомки цієї епічної картини, які тривали близько 7 місяців, закінчились 23 березня 1997 року. Проте, до призначеної на липень того ж року дати виходу на екрани фільм підготувати не вдалося. [3] У Голівуді почали поширюватися чутки про те, що з «Титаніком» може повториться така ж ситуація, як і з фільмом «Ворота раю» (1980), тривалість якого у свій час довелося скоротити. Фінальний бюджет «Титаніка» зріс до 200,1 мільйона доларів, [4] що зробило його найдорожчим фільмом усіх часів (станом на 1997 рік). Дистриб'ютор «20th Century Fox» для зменшення величезних витрат був змушений запросити до співпраці іншу компанію — свого конкурента «Paramount Pictures», внаслідок чого в Північній Америці прокатом зайнялася «Paramount Pictures», а в решті світу — «20th Century Fox».

Представники «Paramount Pictures», ознайомившись зі стрічкою Камерона, звернули увагу на занадто велику тривалість фільму (понад 3 годин) і на неймовірні витрати на зйомки. У них виникли сумніви з приводу режисерських здібностей Камерона, який захищав свій фільм і попереджав, що зовсім не збирається скорочувати його довжину — хоч були часи, коли він сам сумнівався в успіху «Титаніка».

[ред.] Конвертація у 3D і перевидання

2009 року Джеймс Кемерон, представляючи на конференції «Comic Con» свою стрічку «Аватар», обмовився, що має намір перевести на той момент найуспішніший фільм усіх часів і народів «Титанік» в 3D.[4] В травні 2011 студія Paramount Pictures заявила що дату релізу Титаніка у 3D, присвячену до сторіччя катастрофи лайнера, призначено на 6 квітня 2012.[3]

[ред.] Сюжет

Глорія Стюарт у ролі пристарілої Рози Доусон Келверт

У 1996 році шукач скарбів Брок Лаветт і його команда, спустившись на дно Атлантичного океану на спеціальних глибоководних субмаринах, досліджують затонулий лайнер «Титанік». На глибині знайдено сейф, у якому, як вони припускали, знаходився легендарний скарб. Знахідку підняли на поверхню й відкрили, але виявили одні лише документи. Серед них знайдено добре збережений портрет, виконаний олівцем і датований 14 квітня 1912 року. На картині, підписаній ініціалами «JD», зображена красива оголена дівчина, що лежить на дивані. Дослідники помітили, що на шиї дівчини було зображено намисто «Серце океану» — саме той скарб, який вони і шукали.

Тим часом Роза Доусон Келверт (дівоче ім'я: Роза Дьюітт Б'юкейтер), літня, але ще повна життєвої енергії 101-річна жінка звертає увагу на повідомлення телеканалу CNN про цю експедицію і бачить по телевізору портрет оголеної жінки. Вона телефонує мисливцю за скарбами Брок Лаветту і повідомляє йому, що знає про діамант «Серце океану» і про те, ким є та красива молода дівчина на портреті: «О, так. Ви не повірите, адже це я». Роза в супроводі свої онуки Ліззи Келверт, вилітає на науково-дослідне судно «Академік Мстислав Келдиш», що використовується Лаветтом і його командою, до місця занурень і починає розповідь про останні події на «Титаніку», очевидицею яких вона була.

10 квітня 1912 року сімнадцятирічна Роза опиняється на борту корабля в каютах першого класу разом з матір'ю на ім'я Рут Дьюітт Б'юкейтер і нареченим — промисловцем Каледонієм(Келом) Хоклі. Хоча Роза не бажала, щоби Каледоній став її майбутнім чоловіком, проте її мати бажала цього шлюбу, зважаючи на своє скрутне фінансове становище. Тим часом Джек Доусон, бездомний художник разом зі своїм найкращим другом Фабріціо де Россі виграють у покер квитки третього класу на судно — і опиняються на борту того ж самого лайнера.

Роза, страждаючи від нав'язаного шлюбу, хоче вчинити самогубство: стрибнути в океан з корми судна. На щастя, Джек вчасно зауважив її і врятував. Їх помітили члени команди «Титаніка», які спочатку подумали, що відбувається насильство. Роза пояснює їм, що це був нещасний випадок, Каледоній дякує Джеку і запрошує його пообідати з ними наступного вечора в обідній залі першокласного ресторана на нижній палубі.

Між Джеком і Розою зав'язується дружба: він показує їй свій альбом з художніми роботами. Їх відносини стають більш глибокими, коли вони залишають пасажирів першого класу під час обіду і втікають в каюти третього класу, де в самому розпалі проходить свято. Там вони зустрічають Фабріціо Де Россі і Томмі Райана, друзів Джека. Джек і Роза цілуються на носі «Титаніка».

Джек закохується в Розу, але з того часу, як Каледоній і Рут дізналися, де була дівчина, вони доручають охороні кают першого класу не впускати Джека до них. 14 квітня за допомогою Фабріціо і Томмі Джека вдалося прокрастися на верхню палубу і вкрасти пальто й капелюх, що й дозволить йому перебувати на палубі, не викликаючи підозри. Розмова з Розою ні до чого не призводить, але пізніше Роза знаходить Джека на носі корабля. Вони дивляться обнявшись на захід Сонця, останній для багатьох на кораблі. Трохи пізніше Роза освідчується Джеку і просить, щоб він намалював її портрет — вона хоче позувати оголеною і тільки з намистом «Серце океану» на шиї; вона ховає картину разом з діамантом у сейф. Спайсер Лавджой, камердинер Каледонія, помічає Джека і Розу разом — і починає переслідувати їх по всьому кораблю, але втрачає слід біля входу в котельню. Пара зливається в обіймах у одному з автомобілів вантажного відсіку.

Тим часом, капітан Едвард Джон Сміт ігнорує численні попередження про айсберг на шляху судна, — і вночі «Титанік» протинає води з великою швидкістю за наполяганням виконуючого директора «White Star Line» Джона Брюса Ісмея. У 23:40 двоє вартових бачать айсберг прямо перед «Титаніком». Незважаючи на зусилля команди та інженерів, судно стикається з айсбергом — і вода починає проникати у відсіки корабля.

Каледоній знаходить картину в своєму сейфі й здогадується про те, що Джек і Роза закохані одне в одного. І як тільки вони прибувають до Каледонія, щоб повідомити про зіткнення, він звинувачує Джека в крадіжці діаманта, оскільки за його наказом Лавджой підкинув алмаз в кишеню пальто Джека, і наказує одному з поліцейських надягти на нього наручники і замкнути в кімнаті. Незважаючи на шанс врятуватися з потопаючого корабля разом зі своєю матір'ю в рятувальній шлюпці, Роза тікає на пошуки Джека. Керуючий директор компанії «Харланд-енд-Вольф» і конструктор «Титаніка» Томас Ендрюс пояснюють їй, як дістатися до кімнати, де знаходиться Джек. Коли Роза знаходить його, він просить покликати кого-небудь на допомогу. Роза зустрічає двох чоловіків, але вони відмовляються допомогти. Тоді дівчина бере пожежну сокиру й звільняє Джека, розбиваючи наручники, в той час як кімнату, де вони знаходилися, починає повільно затоплювати вода.

Джек і Роза добираються до великої сходової клітини, де знаходяться інші пасажири, що намагаються пробратися на рівень вище, але стюард перекриває їм дорогу ґратами. Джек і Роза залишають натовп і відправляються до меншої сходової клітки, де вони зустрічають Фабріціо і Томмі: але і тут ворота замкнені і члени екіпажу не дозволяють їм пройти. Джеку і його друзям все-таки вдається прорватися до верхньої палуби, де Каледоній шукає і Розу, і діамант.

На палубі офіцери «Титаніка» не дозволяють чоловікам сідати в рятувальні шлюпки, але Роза відмовляється відпливати без Джека. Фабріціо і Томмі йдуть, щоб перевірити іншу сторону, а Джек і Каледоній тимчасово об'єднуються, щоб переконати Розу сісти в шлюпки, що вона і робить після недовгих умовлянь.

У той час як молоді люди намагалися переконати її, Каледоній віддав своє пальто Розі, щоб вона загрілася, забувши при цьому, що він поклав діамант у кишеню. Як тільки рятувальна шлюпка починає спускатися на воду, Роза розуміє, що вона не може залишити Джека і вискакує зі шлюпки назад на судно. Роза і Джек зустрічаються на Великих Сходах, неподалік від Лавджоя і Каледонія. У відчаї Каледоній бере пістолет Лавджоя і починає переслідувати Джека й Розу вниз по сходах, стріляючи в них. У Каледонія закінчуються патрони, коли Джек і Роза опиняються в їдальні. Він перестає переслідувати їх, коли бачить, що приміщення майже затоплено. У сцені, вилученої з фільму, він посилає Лавджоя, щоб повернути діамант, обіцяючи віддати йому скарб, якщо він зможе знайти йому місце в рятувальній шлюпці. Лавджой погоджується і відправляється в їдальню зі зарядженою зброєю. Джек і Роза намагаються втекти від нього, але він знаходить Розу. Джек вискакує з-за рогу і кидається на Лавджоя, б'є його голову у вікно. Лавджой ударяє кулаком в живіт Джека, і Доусон разом з Розою залишають його. Лавджою вдається встати та націлити на них пістолет, але вони встигають зникнути з виду.

Джек і Роза знову шукають шлях на верхню палубу. Вони намагаються врятувати хлопчика, але марно - він помирає разом зі своїм батьком. На їхньому шляху опиняються інші замкнені ворота. Стюард пробує відкрити ґрати, але опускає ключі і тікає. Джек дістає ключі і відкриває ворота на секунду до того, як вода повністю заливає кімнату.

Тим часом палубу починає затоплювати, і залишаються тільки дві рятувальні шлюпки лівого борту. Перша шлюпка вже готова для спуску, в той час як друга перевернута догори дном. Каледоній оплатив собі місце в перший човен, а Томмі і Фабріціо намагаються пробратися до човна самостійно. Перший офіцер Вільям Макмастер Мердок, який відповідає за спуск шлюпки, в паніці загрожує стріляти у будь-якого чоловіка, який спробує зійти до човна — вона призначена тільки для жінок і дітей. Коли Каледоній намагається пройти на своє місце, офіцер кидає хабар прямо йому в обличчя. Натовп підштовхує Томмі до човна, і Мердок стріляє в нього. Офіцер розуміє, що вбив невинну людину, і вчиняє самогубство, вистріливши собі у голову.

Оркестр "Титаніка"

Каледоній підбирає на кораблі маленьку дівчинку і, сказавши, що він батько-одинак, потрапляє на шлюпку. Рятується від загибелі також Ісмей. У цей час вода вже досягає палуби теплохода і оркестр починає грати останню пісню «Nearer, My God, to Thee». Багато людей втрачають надію на порятунок і чекають своєї смерті: капітан Сміт замикається у капітанському містку, Томас Ендрюс залишається в курильній кімнаті, а сім'ї повертаються назад у каюти. Офіцери намагаються спустити на воду останню шлюпку, коли вода вже досягає Великих Сходів. Востаннє ми бачимо капітана Сміта в той момент, коли вода, розбивши скло, затопляє рубку.

Джек і Роза намагаються врятуватися з потопаючого корабля. Отець Байлс молиться про спасіння душ пасажирів лайнера.

Каледоній бачить, що човен вже повний і більше нікого не витримає, починає відбиватися від людей веслом. При спробі пробратися на човен Фабріціо загинув під падаючою димовою трубою.

Джек і Роза тим часом пробиваються до верхньої палуби, але виявляють, що рятувальних шлюпок більше не залишилося. Не маючи інших варіантів порятунку, вони направляються до самого кінця кермової частини корабля, яка буде залишатися над водою довше. Великі сходи занурюються під воду, а скляний купол, не витримавши тиску води, лопає, і вода затопляє цілий зал, вбиваючи всіх у ньому. Судно нахиляється, Джеку і Розі стає важко йти. Деякі з 1 500 переляканих пасажирів і членів команди ризикують і стрибають з корабля, бажаючи доплисти до рятувальних шлюпок, але більшість гине у холодній воді океану.

Судно нахиляєтся так сильно, що будь-хто, хто не тримається за закріплені предмети або частини судна, скочується з палуби в воду. Кермо продовжує підніматися все вище і вище. Відбувається коротке замикання, і все освітлення на кораблі гасне. Через мить судно під власною вагою розломлюється навпіл. Проте дві його половини все ще з'єднані одна з одною кілем. Тому корабель починає йти під воду вертикально, під прямим кутом. Джек і Роза в цей час знаходяться на самій «вершині» корми. Але в кінцевому рахунку судно повністю занурюється у воду і всі, хто ще утримувався на ньому, опиняються у водах Північної Атлантики.

Джеку вдається дістати стіну дерев'яної обшивки, і він допомагає Розі піднятися на неї. Але тут молода людина розуміє, що двом на ній не вистачить місця. Час проходить, але допомога не приходить. Крики стихають, чутно лише стогін і плач тих, хто ще не замерз насмерть у крижаній воді. Джек просить Розу поклястися, що вона зробить все, щоб вижити.

Настає тиша, і Роза лягає на спину, починаючи хриплим голосом наспівувати пісню, яку Джек співав їй. Одна з рятувальних шлюпок (човен номер 13) вирішує повернутися, щоб спробувати знайти кого-небудь з тих, що вижили. Роза чує віддалені крики і повертається до Джека, намагаючись розбудити його. Тут дівчина розуміє, що сталося найгірше — Джек замерз в холодній воді. Вона ридає, бажаючи померти з ним, але згадує про свою останню обіцянку. Крізь сльози Роза вимовляє: «Я ніколи не здамся, я обіцяю», — і відпускає його холодні пальці з рук — Джек занурюється в море. Вона намагається кричати, щоб привернути увагу човна, але голос у неї майже зовсім пропав. Тоді дівчина бере свисток з тіла, найближчої людини і, зібравшись з силами, дує у нього — її помічають і садять в шлюпку.

Тих, кому пощастило вижити чекають у шлюпках лайнера «Карпатія», який незабаром має прибути до місця аварії і підібрати їх. На палубі «Карпатії» Роза називає себе Розою Доусон, пов'язуючи тим самим своє життя з Джеком назавжди. Після прибуття в Нью-Йорк Роза виявляє в кишені пальто «Серце Океану», яке Каледоній поклав у кишеню, коли судно тонуло.

Вже пристаріла Роза в 1996 році йде на палубу «Келдиша», і ми бачимо, що вона весь цей час зберігала «Серце Океану». Ніким не помічена, вона виходить на палубу корабля і, зібравшись із силами, кидає намисто в темну Атлантику, де покоїться її остання пам'ять про Джека, вирішивши що місце діаманту — поруч з «Титаніком».

В кімнаті Рози глядачі бачать її фотографії, на одному зі знімків дівчина сидить на коні на пристані в Санта-Моніці — вони з Джеком мріяли побувати там разом. Роза лягає в ліжко і спокійно поринає в темряву.

А в цей час перед глядачем постає кістяк «Титаніка» на дні океану. Раптово зруйнований корпус палуби змінюється і стає таким, яким він був під час своєї першої та останньої подорожі. Стюард відкриває двері від прогулянкової палуби до Великих Сходів, де всі ті, хто помер на судні, посміхаються і вітають Розу. На верхньому прольоті сходів Джек дивиться на годинник точно так само, як він робив це раніше, коли чекав Розу. Годинники показують 02:20, тобто 5 хвилин з моменту загибелі корабля. Джек повертається і посміхається Розі (вона знову молода), подає їй руку. Молоді люди цілуються, і натовп їх вітає, після чого картинка зникає за заключним титрами, супроводжувані піснею Селін Діон «My Heart Will Go On».

[ред.] Творці фільму

[ред.] Знімальна група

[ред.] У ролях

[ред.] Нагороди

Фільм завоював 11 премій «Оскар», в т.ч. «за найкращий фільм».

  • У 1998 році фільм отримав нагороду MTV Movie Awards у номінації "Найкращий фільм".[5]

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами