Зелена миля (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зелена миля
The Green Mile
Green mile (Зелена миля).jpg
Жанр Драма
Трилер
Містика
Режисер Френк Дарабонт
Продюсер Френк Дарабонт
Сценарист Френк Дарабонт
Стівен Кінг (роман)
На основі Зелена миля
У головних
ролях
Том Генкс
Морс Девід
Хант Бонні
Майкл Кларк Дункан
Оператор Девід Таттерсалл
Композитор Томас Ньюман
Монтаж Річард Френсіс-Брюс
Художник Теренс Марш
Вільям Крус
Керін Вагнер
Кінокомпанія Warner Bros.
Castle Rock Entertainment
Darkwoods Productions
Дистриб'ютор  Warner Bros.
Тривалість  188 хв.
Мова  англійська
Країна  США США
Рік  1999
Дата виходу  10 грудня 1999
Рейтинг MPAA: «R»
IMDb ID 0120689
Кошторис  60,000,000 $
Касові збори  286,801,388 $

«Зелена миля» (англ. The Green Mile; 1999) — відома містична драма за однойменним романом Стівена Кінга. 4 номінації на «Оскар», 3 премії «Сатурн», ще 10 нагород і 23 номінації. Режисер — Френк Дарабонт.

Сюжет[ред.ред. код]

Історія у фільмі викладається як спогад літнього чоловіка, мешканця будинку пристарілих Пола Еджкомба (Том Генкс), якому вже виповнилося 108 років. Він розповідає своїй подрузі Елейн Коннеллі (Єва Брент), як працював охоронцем у в'язниці.

У 1935 році Пол працює наглядачем у самому похмурому відділенні федеральної в'язниці «Холодна гора» (штат Луїзіана) — блок «Е», де утримуються ув'язнені, які очікують страти на електричному стільці. Підлога в блоці, по яким засуджені відправляються в останній шлях, зеленого кольору, звідси його прізвисько — «Зелена миля», або просто «Миля».

Одного разу у в'язницю потрапляє, засуджений до смерті за зґвалтування і вбивство двох дівчаток, величезний афроамериканець Джон Коффі (Майкл Кларк Дункан).

Незабаром після нього в тюрму потрапляє Білл Вортон на прізвисько «Дикий Білл», якого заарештували за грабіж і вбивство трьох осіб, включаючи вагітну жінку. Під час перевезення Білл прикидається «овочем», що притуплює пильність співробітників в'язниці і ледь не закінчується трагічно: Білл ледь не задушив ланцюгом охоронця. Далі Білл Вортон ще не раз демонструє свій шалений характер.

Тим часом Джон Коффі показує свої надприродні здібності, з допомогою яких він виліковує Еджкомба від інфекції сечового міхура. Потім Джон повертає до життя розчавленого мишеняти, а згодом зцілює дружину начальника в'язниці від неоперабельної пухлини мозку. Після чого Еджкомб починає сумніватися у винності Коффі.

У блоці «Е» з недавнього часу працює Персі Ветмор — боягузливий, підлий і жорстокий чоловік. Він знущається над ув'язненими і мріє узяти участь у страті і керувати нею. Ветмор впевнений у своїй вседозволеності і безкарності, оскільки є племінником дружини губернатора штату Луїзіана.

Від витівок Персі втомилася вся команда блоку «Е», і Пол пропонує Персі угоду: Персі один раз керує стратою, а потім звільняється з в'язниці. Той погоджується. Незадовго перед стратою Білл лякає Персі. Делакруа сміється над Персі і той хоче помститися. Під час страти Персі допускає зумисну помилку, не намочивши водою губку і тим самим прирікаючи Едуарда Делакруа на жахливу смерть (той фактично згорів живцем, а не помер від розряду електрики). Крім того, Персі перед стратою повідомив засудженому погані новини про його мишеня, не давши Делакруа померти спокійно.

Через кілька днів, отримавши від Коффі надприродний імпульс, Персі сходить з розуму, вихоплює револьвер, всаджує шість куль у «Дикого Білла» і відправляється в психлікарню. Тим часом Еджкомб дізнається про невинність Коффі (як виявилося, дівчаток вбив Білл Вортон), але Коффі просить Еджкомба не перешкоджати страти, так як дуже втомився від жахів навколишнього життя.

Невдовзі після страти Коффі вся команда блоку «Е» звільняється і переводиться у в'язниці для неповнолітніх, щоб не страчувати злочинців, а запобігати їх появі.

У фіналі фільму ми знову бачимо будинок пристарілих, де головний герой розповідає, що Джон Коффі подарував йому прокляття — довге життя. У невеликому сараї неподалік від будинку пристарілих живе донині вже неабияк постаріле мишеня страченого Делакруа — містер Джинглс, якому головний герой носить їжу. Йому виповнилося вже 66 років. Пол показує містера Джинглса своєї приятельки Елейн Коннеллі[1].

Остання фраза, яку Пол вимовляє в фільмі:

« Всім нам належить померти. Без винятків. Але Господи — іноді Зелена Миля здається такою довгою.  »

В ролях[ред.ред. код]

  • Том Генкс — Пол Еджкомб
  • Девід Морс — Брутус Хауелл
  • Бонні Хант — Джен Еджкомб
  • Майкл Кларк Дункан — Джон Коффі, афроамериканець гігантського зросту, якого відправили в «Холодну гору» за вчинення тяжкого злочину. Його звинуватили у жорстокому вбивстві двох сестер. Проте поведінка цього велетня вражає своєю доброзичливістю та спокоєм[2].

Художні особливості[ред.ред. код]

Багато глядачів і критиків сприймають фільм як шедевр, хоча він і не отримав жодного «Оскару».

Нагороди[ред.ред. код]

Відмінності від книги[ред.ред. код]

  • У книзі детальніше описані передісторія і наступні події, а саме, за що були засуджені до смертної кари інші ув'язнені блоку смертників і як склалося подальше життя наглядачів.
  • Відсутні сюжетні лінії зі співробітником будинку пристарілих, Бредом Доуленом (дуже схожим за характером на Персі Ветмора) і з ув'язненим по кличці Президент.
  • Також у фільмі відсутні історії смерті дружини Пола і «явище» Джона; так як прибрали лінію Бреда Доулена, була виключена і смерть Містера Джинглса.
  • У книзі дія відбувається в 1932 році, а не у 1935.
  • У фільмі Джон Коффі в якості останнього бажання просить Пола показати йому кінофільм. В книзі цього немає.
  • У фільмі Джон Коффі «показує» Полу (з допомогою телепатії), хто насправді вбив дівчаток, а в книзі Пол самостійно веде розслідування.
  • У фільмі відсутня історія чорношкірої ув'язненої, яка вбила свого чоловіка, але була помилувана[3].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Ініціали Джона Коффі (J. C.), як писав сам Кінг, відповідають ініціалам Ісуса Христа (англ. Jesus Christ).
  • Стівен Кінг до самого кінця написання книги не міг визначитися, як закінчиться історія для Джона Коффі — чи залишиться він жити.
  • У фільмі знялись відразу 30 мишей, які грають Містера Джинглса. Всі миші були названі на честь акторів і членів знімальної групи.
  • Насправді в штаті Луїзіана електричний стілець став способом страти лише в 1941 році. В 1935 році, що значиться часом дії фільму, засуджених злочинців страчували шляхом повішення.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.