Рушниця
Рушни́ця — вогнепальна ручна стрілецька зброя з довгим стволом.
Рушниця характеризується наявністю основних складових: металевий ствол без нарізу (з нарізом — гвинтівка); ложе з прикладом; замок; шомпол (як правило).
Походження назви — на відміну від мушкета рушниця дозволяла вести вогонь без підставок з рук, тому спочатку почала називатись «ручниця» що з часом трансформувалось в рушниця.
Стволи рушниці мають різноманітну довжину, але найчастіше у межах 1 метра (± 10-20 см). У розрізі стволи бувають круглі, або 8-гранні. У казенній частині ствол, переважно, ширший ніж біля дульного зрізу. Ряд стволів мають біля дульного зрізу невеличке розширення, а окремі — раструб для стрільби картеччю. Вага ствола коливається у межах 1,5 кг (± 500 гр.), але є і винятки, обумовлені розмірами. Калібр коливається від 12 до 20 мм. Для точнішої стрільби з часом застосовують нарізи на внутрішній поверхні ствола Р. («Гвинтівки»).
Ложе виготовляли часто з горіха (відомі й інші породи дерева), але могли доповнюватись кістяними вставками (Р. кримського і кавказького виробництва мали на кінці дерев'яного прикладу кістяну «п'яту»).
Замок міг бути ґнотовим або кремневим (опис статті «Пістоль»).
Шомпол виготовляли зі сталі і поміщали у спеціальному отворі в ложі під стволом. Р., як правило, мають різноманітні прикраси у вигляді металевих інкрустаційних пластин, різьблення по дереву і кості, насікання, чорніння та гравірування на металевих частинах Р. (ствол, замок, обіймиці).
В козацькому війську використовували рушниці різноманітного походження: турецькі, кримські, кавказькі, німецькі, польські, російські, місцевого виробництва і т. і.
Історія [ред.]
Дивись: Історія вогнепальної зброї
Перші рушниці з'явилися в середині XIV століття.
Більш легкі рушниці (порівняно з мушкетами) набули значного поширення в Україні. Запорожці під час таємних вилазок задля того, щоб ворог не помітив блиску зброї — ледь замочували стволи у розсолі (втрачали блиск). Завдяки легкості рушниці, з'явилась можливість вести вогневий бій у різноманітному положенні (а не лише стоячи і спираючи ствол на підставку), у тому числі і сидячи на коні.
Рушниці активно використовували і для ведення залпового вогню по ворогу. При цьому застосовували як рядний принцип стрільби, так і ведення вогню лише найвлучнішими стрілками (інші заряджали вільні Р.).
Цікаві факти [ред.]
Запорожці під час таємних вилазок задля того, щоб ворог не помітив блиску зброї, злегка замочували стволи у розсолі, від чого метал втрачав блиск.
Джерела [ред.]
- Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1.— С. 164–165.
