Рушниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Козак з рушницею

Рушни́ця, дробовик — гладкоствольна або комбінована вогнепальна зброя, конструктивно призначена для втримання та керування двома руками з упором приклада в плече[1]. Ручна, переважно гладкоствольна вогнепальна або пневматична зброя[2]. Комбінованими називають рушниці, які мають як нарізні, так і гладкі стволи.

Рушниці поділяють на мисливські та бойові. Бойові рушниці з'явились в XIV–XV ст.

Характеристики[ред.ред. код]

Рушниця характеризується наявністю основних складових: металевий ствол без нарізу (з нарізом — гвинтівка); ложе з прикладом; замок; шомпол (як правило).

Походження назви — на відміну від мушкета рушниця дозволяла вести вогонь без підставок з рук, тому спочатку почала називатись «ручниця» що з часом трансформувалось в рушниця.

Набої[ред.ред. код]

Докладніше: Набій та куля для рушниці

Дріб та картеч являють собою металеві кульки різних діаметрів (номерів) якими користуються для враження цілі. Ці кульки повинні мати достатню вагу для збереження вбивчої сили, твердими, аби не деформуватись в початковий момент пострілу та проходженні в каналі ствола, мати правильну кулеподібну форму та однаковий діаметр для поліпшення бою, добре відполірованими, аби не здійснювати шкідливої дії на канал ствола.

Зокрема і для полювання на великих тварин (ведмедя, лося, оленя, тощо) з рушницями на відстані 50-100 м використовують кулі, які дають удар більшої потужності, високу пробивну дію з руйнуванням кісток й найважливіших для життя органів.

Для рушниць виготовляють набої з вражаючими елементами несмертельної травматичної дії у формі гумової або пластмасової картечі, куль а також і так званих англ. bean bag — мішечки з гумовою картеччю[3].

Окрім калібру, набої для сучасних рушниць можуть відрізнятись довжиною гільзи та патронника. При цьому, зазвичай, набої з меншою довжиною гільзи можна використовувати в рушницях того ж калібру, але з довшим патронником (але не навпаки). Для 12-го калібру стандартом патронника є 70 мм (2¾ дюйма). Рушниці з патронником 76 мм (3 дюйма) та набої з такою довжиною гільзи називають «Магнум». Також існують набої та зброя під них з довжиною гільзи 89 мм (3½ дюйма), яку називають «Супер-Магнум»[4].

«Парадокс»[ред.ред. код]

Гладкоствольні рушниці з невеличкою нарізною ділянкою в дульній частині каналу ствола називають «парадоксами». Ідея нарізати чокове звуження штуцерними нарізами належить англійському мисливцю, полковнику Фосбері, який запатентував її в 1885 році. Постріл кулею з рушниці «парадокс» майже не поступався пострілу з крупнокаліберного штуцера, а бій дробом залишився на рівні ствола з сверловкою напівчок. Однак, такі рушниці потребують спеціальних куль[5].

Історія[ред.ред. код]

Перші рушниці з'явилися в середині XIV століття.

Більш легкі рушниці (порівняно з мушкетами) набули значного поширення в Україні. Запорожці під час таємних вилазок задля того, щоб ворог не помітив блиску зброї — ледь замочували стволи у розсолі (втрачали блиск). Завдяки легкості рушниці, з'явилась можливість вести вогневий бій у різноманітному положенні (а не лише стоячи і спираючи ствол на підставку), у тому числі і сидячи на коні.

Рушниці активно використовували і для ведення залпового вогню по ворогу. При цьому застосовували як рядний принцип стрільби, так і ведення вогню лише найвлучнішими стрільцями (інші заряджали вільні рушниці).

Стволи рушниці мають різноманітну довжину, але найчастіше у межах 1 метра (± 10-20 см). У розрізі стволи бувають круглі, або 8-гранні. У казенній частині ствол, переважно, ширший ніж біля дульного зрізу. Ряд стволів мають біля дульного зрізу невеличке розширення, а окремі — раструб для стрільби картеччю. Вага ствола коливається у межах 1,5 кг (± 500 гр.), але є і винятки, обумовлені розмірами. Калібр коливається від 12 до 20 мм. Для точнішої стрільби з часом застосовують нарізи на внутрішній поверхні ствола Р. («Гвинтівки»).

Ложе виготовляли часто з горіха (відомі й інші породи дерева), але могли доповнюватись кістяними вставками (Р. кримського і кавказького виробництва мали на кінці дерев'яного прикладу кістяну «п'яту»).

Замок міг бути ґнотовим або кремневим (опис статті «Пістоль»).

Шомпол виготовляли зі сталі і поміщали у спеціальному отворі в ложі під стволом.

Рушниці, як правило, мають різноманітні прикраси у вигляді металевих інкрустаційних пластин, різьблення по дереву і кості, насікання, чорніння та гравірування на металевих частинах Р. (ствол, замок, обіймиці).

В козацькому війську використовували рушниці різноманітного походження: турецькі, кримські, кавказькі, німецькі, польські, російські, місцевого виробництва і т. і.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Запорожці під час таємних вилазок задля того, щоб ворог не помітив блиску зброї, злегка замочували стволи у розсолі, від чого метал втрачав блиск.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 28653—90. Оружие стрелковое, Термины и определения. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ СОЮЗА ССР. 1991. 
  2. «Ружье» (рос.). Военный энциклопедический словарь (2-ге вид.). М.: Военное издательство. 1986. 
  3. Major Steve Ijames (29 серпня 2005). «In defense of the 12-gauge "bean bag" round». PoliceOne.com. 
  4. «Боеприпасы для боевого гладкоствольного оружия (патроны для тактических ружей - дробовиков)». World Guns. Процитовано 6 лютого 2014. 
  5. Блюм Алексей Парадоксы - история или перспектива? // Оружие. — (2009) (1).

Література[ред.ред. код]

  • Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1.— С. 164–165.
  • Трофимов В.Н. (2005). Охотничьи Боеприпасы и снаряжение патронов к охотничьим ружьям (вид. 7-ме, виправлене). М.: Издательский Дом Рученькиных. ISBN 5-93369-025-2. 

Див. також[ред.ред. код]