Ісаак (син Авраама)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісаак
Єврейською: יִצְחָק
Англійською: Isaac
Куліш: ?
Огієнко: Ісак
Хоменко: Ісаак
Турконяк: ?
Ангел затримує руку Авраама, що приготувався принести Ісаака у жертву. Картина Рембрандта

Ісаак (євр. יִצְחָק — «їцхак» — «засміявся»). Син та спадкоємець Авраама, брат по отцю Ізмаїла, отець Якова та Ісава, як написано у Старому Заповіті (Торі). Його історія описується у книзі Буття.

Ім'я[ред.ред. код]

Ісаак отримав своє ім'я через те, що його мати, Сара, почувши, що вона народить, засміялась (Бут. 18:10-15, Бут. 21:6-7). Деякі коментатори вважають, що у книзі пророка Амоса є вказівка на те, що Ізраїль може насправді бути другим іменем Ісаака (Ам. 7:9-16) не зважаючи на Біблійну оповідь, яка стверджує, що Ізраїль — це друге, дане у дорослому віці, ім'я сина Ісаака, Якова (Бут. 32:22-28).

Ісаак у Старому Заповіті[ред.ред. код]

Ісаак був народжений Аврааму його дружиною Сарою, і був їхнім єдиним спільним сином. Коли Ісаак народився, Авраамові було 100 років (Буття 21:5). Він жив найдовше з трьох патріархів — 180 років (Буття 35:28). Ісаак був обрізаний своїм отцем через вісім днів після народження (Буття 21:1). Авраам влаштував велике святкування, у день, коли Ісаак був відлучений від материнського молока (Буття 21:8).

Сара вибрала ім'я Ісаак, бо коли ангел пообіцяв, що вона стане матір'ю у віці, старшому, ніж можливо мати дітей, вона про себе посміялася над пророцтвом. Коли дитина народилася, вона сказала: «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене» (Буття 21:6; за перекладом Короля Джеймса (англ.): «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися зі мною» («God hath made me to laugh, so that all that hear will laugh with me»)). Вона вигодувала дитину сама і не дозволила Ізмаїлу мати спадок разом з ним, та вмовила Авраама вигнати його разом з його матір'ю Агар з табору Авраама.

Коли Ісааку було біля двадцяти п'яти років, Господь випробовував Авраама та наказав йому принести його сина у жертву (Буття 22:1-14). Авраам поклявся зробити так, взяв Ісаака та двох своїх слуг та пішов до місця, яке Господь мав йому показати. На третій день, побачивши те місце (можливо, що це була гора Морія), він взяв дрова для цілопалення, поклав їх на сина свого Ісаака, і сам взяв вогонь та ніж. Слугам же своїм сказав: «я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». Коли вони йшли удвох до гори, Ісаак сказав: «ось вогонь та та дрова, але де ягня на цілопалення?». І відказав Авраам: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!»
Прийшовши на призначене місце, Авраам приготував жертовник, розклав дрова, зв'язав Ісаака та поклав його над дровами. Взявши у свою руку ніж, він простягнув руку, щоб зарізати сина. Але ангел господній озвався до нього з неба, і сказав йому: «Не чини нічого хлопцю, бо тепер я довідався, що ти боїшся Бога». Авраам підняв очі, та побачив барана, що заплутався рогами у тернях. Він взяв його, та приніс у жертву замість свого сина. І Авраам назвав те місце «Господь побачить» (Адонай іре).

Коли Ісааку було сорок років, а Авраамові сто сорок, Авраам послав Еліазара, найстаршого зі своїх рабів, до Месопотамії, батьківщини Авраама, щоб той знайшов дружину для Ісаака (Буття 24). Коли прийшов Еліазар, він сказав Господу: «Ось я стою біля водного джерела. Вчини так, що до якої дівчини я озвуся: «дай мені напитись води з твого глечика», і вона відповість «пий, і так само верблюди твої я понапуваю», її ти призначив за дружину для Ісаака». Сталося так, що вийшла Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, двоюрідна онучка Авраама. Вона зробила так, як просив Господа Еліазар. За згодою її батька Бетуїла, вона пішла з Еліазаром, щоб стати дружиною Ісаакові.

Ревека була неплідною, але Ісаак молився Господу, Який почув його благання і дав Ребеці вагітність (Буття 25:21). А коли діти у неї в утробі почали битись, Господь пояснив їй: «Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити» (Буття 25:23). Вона народила близнят: старшого Ісава, червонуватого та волосяного, та молодшого Якова, що тримав свого брата за п'яту при народженні. Ісааку тоді було шістдесят років. А коли Ісав та Яків вирісли, то Ісаак полюбив вправного мисливця Ісава, бо його здобич йому смакувала, а Ревека любила Якова.

Коли настав голод у краю, де він жив, Ісаак був змушений йти до Герару (Ґерару), де жив Авімелех, цар філистимський, і так само як зробив раніше його батько, він назвав там Ревеку своєю сестрою, бо боявся, що його вб'ють через її красу. Згодом Авімелех, зрозумівши, що вона була його дружиною, докорив Ісааку за брехню, та наказав усьому народові не робити нічого Ісаакові під страхом смерті.

Ісаак став дуже багатим та його стада помножились, і філістимляни з Герару почали так заздрити йому, що засипали всі колодязі, які викопали його слуги. На прохання Авімелеха він пішов звідти та розбив свій табір у долині Герару, де викопав нові криниці, але і там йому двічі доводилось поступатись його колодцями герарським пастухам. Нарешті, він пішов до Версавії (Беер-Шеби), де його слуги викопали криницю Шева, через що місто з тих пір так і називається. Там Господь з'явився йому та відновов обіцянку благословення і там його навідав Авімелех та уклав з ним мир.

Ісаак, коли зістарився (йому було тоді 137 років) і мав вже дуже поганий зір, покликав Ісава, свого старшого та улюбленого сина, і послав його у поле за здобиччю, щоб насититись смачною стравою, та благословити Ісава. Але поки Ісав полював, Ревека дала Якову приготованої козлятини, вбрала його у одежу Ісава та поклала йому на руки та на шию волохату шкуру козлят. Яків пішов до Ісаака, і той, почувши запах Ісава та обмацавши його руку, поїв та поблагословив його, не дізнавшись про підставу. Тож Ісаак зміг дати Ісаву тільки менше благословення: «Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї» (Буття 27:39-40).

Ісаак жив після цього ще сорок три роки, і послав Якова до Месопотамії взяти собі дружину зі своєї родини.

Усього Ісаак прожив сто вісімдесят років (Буття 35:28-29).

З патріархів про Ісаака у Біблії міститься найменше відомостей.


Ісаак у Новому Заповіті[ред.ред. код]

У Новому Заповіті на нього посилаються як на «принесеного у жертву» своїм отцем (До євреїв 11:17; Якова 2:21), як на благословляючого своїх синів вірою у майбутне (До євреїв 11:20), та як на дитя обітниці, на противагу Ізмаїлу (До римлян 9:7, 10; До галатів 4:28; До євреїв 11:18).

Див. також[ред.ред. код]