Рембрандт ван Рейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рембрандт)
Перейти до: навігація, пошук
Рембрандт
Рембрандт Харменс ван Рейн
Rembrant Self-Portrait, 1660.jpg
Автопортрет, 1660
Ім'я при народженні Rembrandt Harmenszoon van Rijn
Дата народження 15 липня 1606(1606-07-15)
Місце народження Лейден
Дата смерті 4 жовтня 1669(1669-10-04) (63 роки)
Місце смерті Амстердам
Громадянство Prinsenvlag.svg Республіка Об'єднаних провінцій
Жанр Живопис
Напрямок реалізм, історизм

Рéмбрандт Гáрменсон ван Рейн (нід. Rembrandt Harmenszoon van Rijn, МФА: [ˈrɛmbrɑnt ˈɦɑrmənsoːn vɑn ˈrɛin]; 15 липня 1606 (або 1607) — 4 жовтня 1669) — нідерландський художник, офортист доби бароко.

Біографія[ред.ред. код]

Роки навчання[ред.ред. код]

Рембрандт[1] Гарменсзон («син Гарменса») ван Рейн народився 15 липня 1606 року (за деякими даними, у 1607) в багатодітній родині заможного власника млина Гармена Геррітсзона ван Рейна в Лейдені. За даними нідерландських дослідників, родина матері залишилась в лоні католицької церкви, хоча після Нідерландської революції в країні домінував протестантизм.[2]

«Алегорія музики» 1626 року — приклад ластманівського впливу на юного Рембрандта.

У Лейдені Рембрандт відвідував латинську школу при університеті, але найбільший інтерес проявляв до живопису. У 13 років його віддали вчитися образотворчому мистецтву до лейденського історичного живописця Якоба ван Сваненбюрха, католика по вірі. Рембрантівських робіт цього періоду дослідники не виявили, і питання про вплив Сваненбюрха на становлення його творчої манери залишається відкритим: занадто мало відомо сьогодні про цього художника.

В 1623 році Рембрандт продовжив художнє навчання в Амстердамі у Пітера Ластмана, який встиг побувати в Італії і спеціалізувався на історичних, міфологічних і біблійних сюжетах[2] (одна картина Пітера Ластмана була в збірці українця В. А. Щавинського, нині в Ермітажі). В 1627 році Рембрандт покинув Ластмана і повернувся у Лейден, де разом з товаришем Яном Лівенсом відкрив власну майстерню і почав набирати учнів. За декілька років він здобув значну популярність.

Перші кроки[ред.ред. код]

Рембрандт береться за розробку біблійних сюжетів, пише перші портрети, є навіть один морський пейзаж («Концерт» 1626, «Св. Стефана забивають камінням» 1629," Христос в Еммаусі", «Морський пейзаж» 1630, "Автопортрет біля мольберта" 1628). Рембрандта помічають багаті меценати. Константин Гюйгенс (секретар принца Оранського) зробив молодому художнику замовлення на картини для свого хазяїна. На цьому етапі Рембрандт самостійно вивчав твори доби бароко, а також твори фламандця Рубенса.

Дрезден, Автопортрет із Саскією на своїх колінах (1636)

Амстердам[ред.ред. код]

У 1631 р. Рембрандт покинув майстерню у Лейдені і виїхав до Амстердаму. Через рік майстерню закрив і Лівенс та виїхав на заробітки у Англію. Шляхи друзів розійшлися. В Амстердамі Рембрандт створив багато портретів. Не забуває й про релігійні сюжети («Пророк Ієремія» 1630 ,Ріксмузей). Дві картини на релігійний сюжет він робить для штатгальтера Фрідріха-Генріха Оранського («Воздвиження хреста», «Зняття Христа з хреста»). У творах відчутний вплив барокових гравюр Пітера Пауля Рубенса.

Груповий портрет «Урок анатомії доктора Тюльпа»(1632) приніс художнику успіх. На хвилі успіху майстер узяв шлюб з Саскією ван Ейленбюрх (1634), дочкою бургомістра міста Лаувердена. Рембрандт завдяки вдалому шлюбу увійшов у коло заможних людей. Тепер Рембрандт не встигає писати портрети. З'явилися великі гроші і він купує оселю в Амстердамі. Там же влаштовує майстерню і починає збирати витвори мистецтв (гравюри, картини іноземних майстрів, зброю, музичні інструменти, рідкісний одяг та екзотичні заморські речі). У цей період з'явилося і декілька його шедеврів («Автопортрет з Саскією на своїх колінах» 1636).

Вважають тепер шедевром і велике полотно «Нічна варта». Та в рік появи картина викликала скандал. Адже 16 офіцерів внесли по 100 гульденів за право бути рівними серед рівних та трохи рівнішими за інших. Зазвичай стрільців малювали за бенкетом. Рембрандт представив їх як варту, що йде у похід.

У 1640 році померла мати Рембрандта Корнелія. В дитячому віці померло троє дітей подружжя. У 1641 році народився син Тітус. А через рік померла дружина Саскія.

Рембрандт. «Нічна варта», Рейксмузей (1642)

Через деякий час після смерті дружини багато галасу створив роман Рембрандта з коханкою Гертьє Діркс. Діло дійшло до суду і нового скандалу. Взяти новий шлюб художнику заважав заповіт першої дружини, яка забороняла чоловіку користуватися своїм майном після другого шлюбу. Це стало перешкодою і для шлюбу з 20-літньою служницею Хендрікьє Стоффельс.

Під час роману художник створив багато портретів коханки, які стали вершиною творів митця («Хендрікьє» 1654, Лувр, Париж, «Хендрік'є входить у воду», 1654, Лондон, Нац.галерея, «Купання Вірсавії» 1654, Лувр). В рівень з найкращими портретами світу ставлять «Портрет Хендрік'є біля вікна» (Берлін).

Хендрік'є народила художнику дочку Корнелію і прожила з ним 10 років.

Банкрутство Рембрандта[ред.ред. код]

Власний дім в Амстердамі Рембрандт купує з правом сплати грошей за шість років. Після восьмирічного терміну художник багато заборгував та не зміг сплатити гроші. Майно художника описують судові пристави і продають на публічному аукціоні. Опис речей художника зберегли. В ньому перелік від "брудного спіднього, що треба прати" до картин митців Італії, Німеччини, Фландрії, книжок, гравюр та великий шолом.

Майно, нажите за кілька років, продали за 6 тисяч флоринів. Прикраса (один золотий ланцюжок) коштувала 750 флоринів. Усе майно Рембрандта продали як сім золотих ланцюжків.

Після цього Рембрандт переїхав до бідної оселі на околиці. Аби менше платити за місце на цвинтарі, переніс ближче до дому й могилу покійної Саскії. Лише на твори мистецтва та на їжу він не жалкує грошей. Дійшло до опіки над батьком, що виконував тепер син.

Відмінна риса рембрандтівскої творчості 1650-х — ясність і монументальність крупнофігурних композицій. Характерна в цьому відношенні робота «Аристотель з бюстом Гомера», виконана в 1653 році для сицилійського аристократа Антоніо Руффо і продана в 1961 році його спадкоємцями на аукціоні Метрополітен-музею за рекордну на той момент суму — понад два мільйона доларів.[3]

Якщо на полотнах 1650-х років число фігур ніколи не перевищує трьох, то в останнє десятиліття свого життя Рембрандт повертається до створення багатофігурних композицій. У двох випадках це були великі й престижні замовлення. Монументальна героїчна картина «Змова Юлія Цивіліса" (1661) створювалася для нової Амстердамської ратуші, але з якихось причин не задовольнила замовників і не була оплачена.[4] Фрагмент картини, що зберігся в Стокгольмі, вражає суворим реалізмом і несподіваними спалахами світлих фарб на тлі навколишньої темряви. Груповий портрет "Синдіки" (1662), незважаючи на природність поз, жвавість міміки і спаяність композиційного рішення, являє собою крок назад порівняно з безкомпромісним натуралізмом «Нічного дозору».[4] Проте всі вимоги замовників були виконані.

Останні два десятиліття життя Рембрандта стали вершиною його майстерності як портретиста. Моделями виступають не тільки товариші художника (Ніколас Брейнінг, 1652; Герард де Лересс, 1665; Йереміас де Деккер, 1666), але й невідомі солдати та старі люди. Їхні обличчя і руки осяяні внутрішнім духовним світлом. Внутрішню еволюцію художника передає низка автопортретів, що розкриває глядачеві світ його таємних переживань.[4]

Останні роки[ред.ред. код]

«Артаксеркс, Аман і Есфір» (1660)

1663 року померла Хендрік'є. 1668 року помер син Тітус. Останньою втіхою старого стала 14-літня дочка від Хендрік'є, Корнелія, яку назвали на честь матері Рембрандта. Смерть прийшла до нього 4 жовтня 1669 року. Поховали на цвинтарі для бідних. Могила не збережена. Лише на стовпі є табличка, що саме тут знайшов свій останній спокій один з найдорожчих художників світу.

Творчий доробок[ред.ред. код]

З 1629 до 1669 майстер написав близько 60 автопортретів. Спадок майстра близько 600 картин, 300 офортів, 2000 малюнків.

офорт «Млин-вітряк» (1641)

Аналіз деяких творів[ред.ред. код]

Рембрандт писав портрети родичів, близьких та друзів (портрет Я. Сікса, 1654, аб. Сікса, Амстердам; братової дружини, 1654, Музей образотворчого мист. ім. Пушкіна, Москва) Рембрандт перетворював на психологічні етюди або жанрові й міфологічні картини («Автопортрет з Саскією», близько 1634 — 35 років, Дрезденська картинна галерея; «Флора», 1634, Ермітаж, Ленінград; «Вірсавія», 1654, Лувр, Париж). Євангельські сюжети часто трактував як сцени з життя народу («Притча про робітників на винограднику», 1637; «Свята родина», 1645, — обидві в Ермітажі). Йдучи з життєвих спостережень, Рембрандт досяг високих митецьких узагальнень, які зберігають за його шедеврами значення неминущих цінностей ("Вечеря в Еммаусі", Лувр, «Даная», 1636, Ермітаж;«Зречення Апостола Петра» Амстердам, «Ассур, Аман і Есфір», 1660, Музей образотворчих мистецтв ім. Пушкіна; «Яків благославляє синів Йосипа» Кассель, «Єврейська наречена» Амстердам, «Повернення блудного сина», близько 1668-69, Ермітаж). Улюбленим засобом моделювання образів стало застосування ефектів світлотіні, її нюансів та контрастів, за допомогою яких він досягав великої матеріальності та спрямовував увагу глядача на найголовніше в композиції. Стримана золотаво-червона гама, лаконічний малюнок і мерехтіння світла надавали живописній манері Рембрандта специфічності та емоційної виразності. Рембрандт зробив великий внесок у розвиток світового реалістичного мистецтва.

Вплив на культуру[ред.ред. код]

Провідні музеї світу пишаються картинами Рембрандта в своїх збірках-Лувр, Метрополітен в Нью-Йорку, Кассель, Мадрид ,Берлін, Національна галерея в Лондоні, Амстердам, Петербург, Стокгольм, Дрезден.

Визначним явищем у театрі стала п'єса Дмитра Кедріна (1907–1945) «Рембрандт» (за віршованою поемою 1940 р.).

Впливу Рембрандта зазнало й українське мистецтво починаючи з кінця 17 сторіччя (портрети Тимоша Хмельницького та його дружини Розандри, Львівський історичний музей; козацького полковника Солонини, не зберігся). Тараса Шевченка називали «українським Рембрандтом» за темні фарби. Його захоплювало і «рембрандтівське освітлення», і блискуча техніка офортів, які він дбайливо копіював (офортна копія з олійної картини Рембрандта «Притчі про робітників на винограднику», замальовки окремих постатей з офорту Рембрандта «Смерть Марії»).

Музейні колекції[ред.ред. код]

Найбільш значні колекції творів Рембрандта знаходяться в зібраннях наступних музеїв: Рейксмузей (Амсетрдам), включаючи полотна «Нічна варта» і «Єврейська наречена», Мауріцгейс (Гаага), Ермітаж (Санкт-Петербург), Національна галерея (Лондон), Берлінська картинна галерея, Дрезденська картинна галерея, Лувр (Париж), Національний музей Швеції (Стокгольм), а також в містах Нью-Йорк і Кассель.[5] В будинку-музеї Рембрандта в Амстердамі експонуютється велика кількість гравюр художника.

Майстерня[ред.ред. код]

Відомо, що Рембрандт утримував велику майстерню і мав багато учнів та помічників. Його слава була такою, що поважні особи, відвідуючи Амстердам, прагнули купити його картини, і він би з радістю виконував власноруч стільки замовлень, якби міг. Список учнів Рембрандта періодів в Лейдені і Амстардамі, досить великий, переважно з тієї причини, що його вплив на художників, які його оточували, був настільки значний, що часто складно визначити, працював той чи інший художник у його майстерні чи лише копіював стиль для клієнтів, які хотіли придбати Рембрандта. Серед його учнів були:[6] Фердинанд Боль, Адріан Брауер, Герард Доу, Віллем Дрост, Хейман Дюлларт, Гербранд ван ден Екхоут, Карел Фабріциус, Говерт Флінк, Хендрік Фромантью, Арент де Гелдер, Самюел Діркс ван Хогстратен, Абрахам Янсенс, Годфрі Неллер, Філіпс Конінк, Якоб Левек, Ніколас Мас, Юрген Овенс, Ян Вікторс та ін.

Проблеми атрибуції[ред.ред. код]

Чоловік в золотому шоломі, Берлінська картинна галерея, раніше один з найбільш відомих рембрантівських портретів, тепер вже не атрибутується майстру.

Однією з нерозв'язних проблем для дослідника творчості Рембрандта до останнього часу залишалося величезне число копій і реплік з його полотен, які з незапам'ятних часів проходили в каталогах під його ім'ям.[7] Приміром, відомо десять версій картини «Юда повертає тридцать срібняків», які неможливо однозначно атрибутувати певному художнику.[8]

У 1968 році в Амстердамі розпочав роботу Дослідницький проект Рембрандт, метою якого було складення перевіреного реєстру творів Рембрандта з використанням найсучасніших методів атрибуції. За роки роботи проекту число атрибутованих Рембрандту полотен скоротилось до 350 одиниць,[9] тоді як на початок XX століття вважалось, що його пензлю належать близько 800 картин.[10] Наприклад, з 12 картин, які експонувались у Зібранні Воллеса під ім'ям великого художника, проект підтвердив авторство Рембранта тільки одній.[11] Успіх проекту спонукав учених до подібних досліджень спадку інших художників, зокрема, Тиціана.

У 2011 році розпочали експертизу єдиної в Україні картини, автором якої досі вважали Рембрандта. Це «Жіночий портрет» зі збірки Дніпропетровського художнього музеї, підписаний іменем «Рембрандт» і датований 1632 роком. Експертиза спростувала авторство Рембрандта і встановила, що робота належить пензлю невідомого західноєвропейського художника XIX століття.[12]

Вибрані твори[ред.ред. код]

Цей список містить 27 робіт Рембрандта, які утворюють найбільш репрезентативну добірку його творчості. Вибір заснований на книзі Майкла Кітсона «Рембрандт», опублікованій в 2007 році видавництвом Phaidon Press в Нью-Йорку.

Зображення Назва Датування Розміри, матеріал Колекція
Rembrandt Harmensz. van Rijn 150.jpg Побиття камінням святого Стефана 1625 89,5×123,6 см, дерево, олія Ліонський музей красних мистецтв, Ліон
Rembrandt Harmensz. van Rijn 154.jpg Товит підозрює дружину в крадіжці 1626 39,5×30 см, дерево, олія Державний музей, Амстердам
Rembrandt - Balaam.jpg Валаам і ослиця 1626 65×47 см, дерево, олія Малий палац, Париж
Rembrandt Harmensz. van Rijn 145.jpg Похвала Симеона 1631 61×48 см, дерево, олія Мауріцгейс, Гаага
Rembrandt Harmensz. van Rijn 007.jpg Урок анатомії доктора Тюльпа 1632 216,5×169,5 см, полотно, олія Мауріцгейс, Гаага
Rembrandt Harmensz. van Rijn 051.jpg Саскія як богиня рослин Флора 1634 125×101 см, полотно, олія Ермітаж, Санкт-Петербург
Rembrandt-Belsazar.jpg Бенкет Валтасара 1635/1639 209×167 см, полотно, олія Національна галерея, Лондон
Rembrandt Harmensz. van Rijn 054.jpg Покладання Христа в труну 1635 32×40,5 см, дерево, олія Художня галерея Хантера, Глазго
Rembrandt - Tote Pfauen.jpg Два павичі 1639 145×135,5 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам
Rembrandt Harmensz. van Rijn 080.jpg Портрет Агати Бас 1641 104×82 см, полотно, олія Букінгемський палац, Лондон
Rembrandt van Rijn-De Nachtwacht-1642.jpg Нічна варта 1642 437×363 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам
Rembrandt Harmensz. van Rijn 025.jpg Христос і перелюбниця 1644 83,8×65,4 см, дерево, олія Національна галерея, Лондон
Rembrandt Harmensz. van Rijn 152.jpg Сусанна і старці 1647 76,5×92,8 см, дерево, олія Берлінська картинна галерея, Берлін
Rembrandt The Hundred Guilder Print.jpg Христос зцілює хворих 1647—1649 27,8×38,8 см, суха голка Державний музей, Амстердам
Rembrandt Harmensz. van Rijn 023.jpg Христос в Еммаусі 1648 68×65 см, дерево, олія Лувр, Париж
Rembrandt Harmensz. van Rijn 048.jpg Голова Христа 1648 25 × 21,5 см, полотно, олія Берлінська картинна галерея, Берлін
Rembrandt Harmensz. van Rijn 097.jpg Поретрет Яна Сікста 1654 112×102 см, полотно, олія Колекція Сікста, Амстердам
Rembrandt Harmensz. van Rijn 060.jpg Жінка купається 1655 61,8×47 см, полотно, олія Національна галерея, Лондон
Rembrandt Harmenszoon van Rijn - The Polish Rider.JPG Польський вершник 1655 115×135 см, полотно, олія Колекція Фріка, Нью-Йорк
Rembrandt Harmensz. van Rijn 062.jpg Благословення Якова 1656 211×178 см, полотно, олія Кассельська картинна галерея, Кассель
Rembrandt Harmensz. van Rijn 008.jpg Урок анатомії доктора Деймана (фрагмент) 1656 100×134 см, полотно, олія Музей Амстердама, Амстердам
Rembrandt Harmensz. van Rijn 157.jpg Двоє молодих африканців 1661 78×64,5 см, полотно, олія Мауріцгейс, Гаага
Bataafseeed.jpg Змова Юлія Цивіліса 1661/1662 196×309 см, полотно, олія Національний музей Швеції, Стокгольм
Rembrandt Harmensz. van Rijn 092.jpg Синдики 1662 191,5×279 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам
Rembrandt Harmensz. van Rijn 142.jpg Автопортрет в образі Зевксіса 1663 82,5×65 см, полотно, олія Музей Вальрафа-Ріхарца, Кьольн
Rembrandt van rijn-self portrait.jpg Автопортрет 1665 114×94 см, полотно, олія Кенвуд-хаус, Лондон
Rembrandt Harmensz. van Rijn - Het Joodse bruidje.jpg Єврейська наречена 1666 121,5×166,5 см, полотно, олія Державний музей, Амстердам

Галерея автопортетів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця версія імені, «Рембрант» з літерою «д», вперше з'явилась у підписі художника у 1633 році. До того часу він підписувався комбінацією ініціалів чи монограм. Наприкінці 1632 року він почав ставити підпис у вигляді тільки одного імені «Рембрант». А наступного року додав «д» і залишив це написання до кінця життя. Хоча можна тільки припускати, ця зміна повинна була мати значення для Рембрандта, яке часто інтерпретується як бажання бути відомим за іменем, подібно найвидатнішим фігурам італійського Ренесансу — Леонардо, Рафаелю та ін. Rembrandt-signature-file.com
  2. а б Silver, Larry. Статья «Rembrandt». Британська енциклопедія, 15th edition
  3. Museum Gets Rembrandt for 2.3 Million; Record Price Is Paid by the Metropolitan at Auction Sale Works From Erickson Collection of Old Masters Sold at Auction Museum Here Pays 2.3 Million For Rembrandt Work at Auction
  4. а б в Silver, Larry. Статья «Rembrandt». Британська енциклопедія, 15th edition
  5. Clark 1974, pp. 147-50.
  6. Rembrandt pupils (under Leraar van) in the RKD
  7. Див. докладніше: Catherine B. Scallen. Rembrandt, Reputation, and the Practice of Connoisseurship. Amsterdam University Press, 2004. ISBN 90-5356-625-2.
  8. Kristin Bahre u. a. (Hrsg.): Rembrandt. Genie auf der Suche. DuMont Literatur und Kunst, Köln 2006. Seite 208.
  9. De Witt, David (2003-12-22). «A Rembrandt comes out of the shadows.». Queen's Quaterly. Процитовано 2009-03-08. 
  10. «Наука и жизнь», 12, 2011, стор. 66
  11. Gash, John (January 1993). «Rembrandt or not? - Rembrandt Research Project attempts to authenticate certain works.». Art in America. Процитовано 2009-03-08. 
  12. Єдине в Україні «полотно Рембрандта» належить невідомому автору XIX століття // Радіо Свобода
  13. White, 200
  14. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]

  • Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог 2,Л,"Искусство", 1981 (рос.)
  • ГМИИ,каталог картинной галереи,М,"Изобразительное искусство", 1986 (рос.)
  • Ротенберг Е. И."Западноевропейскаяживопись 17 в. Тематические принципы. М."Мскусство", 1989, глава 6-Рембрандт (рос.)
  • За матеріалами Української Радянської енциклопедії. Т.12.