Едірне
| Едірне Edirne |
||||
|---|---|---|---|---|
|
||||
 |
||||
 |
||||
| Едірне на мапі Туреччини | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна | Туреччина | |||
| Регіон | іл Едірне | |||
| Населення | 128 400 | |||
| Площа міста | 38,9 км² | |||
| Поштові індекси | 22 | |||
| Телефонний код | +90 284 | |||
| Географічні координати | ||||
| Висота над рівнем моря | 41 м | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | www.edirne.bel.tr | |||
| Мер міста | Мустафа Буюк | |||
Едірне, або Адріанополь (тур. Edirne, грец. Αδριανούπολη, болг. Одрин) — місто на північному заході Туреччини, адміністративний центр ілу Едірне. Важливий транспортний пункт біля кордону з Болгарією та Грецією, залізничний вузол сполучення Стамбул — Софія.
Тут поєднуються не тільки долини трьох річок: Мариці, Тунджі та Арди, але й шляхи, що здавна вели від південних проходів Балканського хребта до Босфору, Мармурового моря, Дарданел.
[ред.] Історія
Едірне засноване фракійцями, які називали місто Одрісом (донині ця назва збереглась за ним у болг. Одрин). Протягом 4 - середини 2 ст. до н. е. Едірне було колонією Стародавньої Македонії та носило назву Орестея. З другої половини 2 ст. до н. е. знаходилося під владою Риму.
У 125 р. н. е. місто перебудував римський імператор Адріан і назвав його на власну честь Адріанополем.[1]
Тут 9 серпня 378 р. готи перемогли короля Валента, а у 551 р. слов'яни здобули перемогу над візантійцями. В історії міста цього періоду найжорстокішою була облога аварами у 586 р.
922 р. місто штурмують та захоплюють болгари, а 1189 р. в Едірне вступили німецькі хрестоносці. 27 лютого 1190 р. Фрідріх I Барбаросса уклав тут договір з грецьким імператором. У період 1204—1261 рр. Едірне входив до складу Латинської імперії).
Султан Мурад I заволодів містом у 1361 р. і вже 1366 р. заснував тут свою резиденцію. До 1453 р. Едірне був столицею Османської імперії.
Численні російсько-турецькі війни призвели місто до цілковитого занепаду. Найбільш важкими наслідками для Едірне обернулась Російсько-турецька війна 1877—1878 рр. Безпосередньо перед війною в ньому нараховувалося до 62 000 жителів, після війни — 40 000.
