Босфор
Прото́ка Босфо́р (тур. İstanbul Boğazı, дав.-гр. Βόσπορος, звідси застар. назва — Боспор Фракійський) — протока довжиною 30 км у Туреччині, що з'єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини - Фракії. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі знаходиться Стамбул з населенням понад 11 млн осіб.
Найбільша затока має назву Золотий Ріг.
Довжина протоки – приблизно 30 км.
Босфор найвужча міжконтинентальна протока[1]: найбільша ширина її 3700 м (на півночі), найменша – 700 м (між Кандиллі і Ашийн). Глибина фарватеру змінюється від 36 до 124 м.
Разом з протокою Дарданели, Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхів, що з'єднує акваторію Чорного моря з Середземним.
Через протоку побудовано 2 мости: Перший Босфорський міст та Міст Султана Мехмета. Наразі будується залізничний тунель Мармарай 13.7 км завдовжки, з них 1400 м під протокою на глибині 55 м, проект має бути завершено в 2012 році.
Зміст |
[ред.] Утворення Босфору
Певна причина утворення Босфору залишається суперечливою між геологами. Тисячі років Чорне море було відокремлене від Егейського. Одна з останніх теорій (опублікована в 1997 році Вільямом Райаном і Уолтером Піттманом з Колумбійського університету) стверджує, що Босфор був утворений близько 5600 років до Р.Х., коли зростання рівня води Середземного / Мармурового моря зруйнувало греблю до Чорного моря, яке у той час (згідно з теорією) було прісним озером, розташованим нижче рівня океану.
Існує твердження, що прорив греблі призвів до затоплення сільськогосподарських угідь. Що в свою чергу призвело до написання Епосу про Гільгамеша, а також 6-9 глави Книги Буття. Але є також свідчення про рух води від Чорного до Мармурового 7000 або 8000 роках до Р.Х.
[ред.] Стратегічне значення
З сивої давнини Босфор має стратегічне значення. Давньогрецьке місто-держава Афіни, залежне від завезення зерна зі Скіфії, підтримувало дружні стосунки з Мегарою, яка мала колонію Візантій на берегах протоки.
Стратегічне значення протоки — один з головних факторів в рішенні римського імператора Костянтина Великого про перенесення столиці Римської імперії на Босфор. Місто пізніше стало столицею Східної Римської імперії. Після завоювання міста Османською імперією 29 травня 1453 року, турки перенесли в Константинополь власну столицю.
Стратегічне значення Босфора незмінне і в новітню епоху. Це підтверджується ходом Російсько-турецької війни 1877—1878, а також нападом на війська Антанти в 1915 в Дарданелах.
Після Першої світової війни в 1920 році був підписано Севрський договір, який передбачав демілітаризацію протоки і теренів навколо нього, під контролем Ліги Націй. Статус проток був змінений відповідно до Лозанського договору у 1923. За цим договором протоки повертались Туреччині, але іноземні військові і комерційні судна мали вільний прохід протоками. Але й від цих умов Туреччина відмовилась і ремілітаризувала протоки. Офіційно цей стан було закріплено Конвенцією Монтре про статус проток. Ця конвенція діє до цього часу, передбачає навіть у воєнний час вільний прохід комерційних суден і обмежений прохід військових суден нечорноморських країн.
За часів Другої Світової війни Туреччина лишалась нейтральною, до лютого 1945 і Дарданели були закриті для воюючих держав. Під час війни Сталін відкрито вимагав концесії радянських військових баз, навіть без вступу Туреччини у війну. Цей інцидент, а також вимога Сталіна реституції турецьких провінцій Карс, Артвин, Ардаган Радянському Союзу (які були втрачені Туреччиною в 1877—1878 роках, але повернені згідно з Карським договором в 1921). Сама ці дві події підштовхнули відмовитись від нейтралітету і вступу в НАТО.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
- ↑ Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешов: Эрудит, 1993, 216 с.: ил. ISBN 5-7707-2044-1
- Укр.Рад.Енц.Словарь
- CIA WorldFact Book
- High Resolution Pictures of Bosphorus(англ.)
- Google Maps link to Bosphorus(англ.)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
