Адіант венерин волос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Адіантум)
Перейти до: навігація, пошук
Адіант венерин волос
Illustration Adiantum capillus-veneris0.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Судинні (Tracheophyta)
Клас: Папоротеподібні (Filicophyta)
Порядок: Папоротевидні (Filicopsida)
Родина: Поліподієві (Polypodiales)
Підродина: Адіантові (Adiantaceae)
Рід: Адіантум (Adiantum)
Вид: Адіант венерин волос
Біноміальна назва
Adiantum capillus-veneris
Linnaeus, 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Adiantum capillus-veneris
EOL: 597687
IPNI: 17009280-1
ITIS logo.jpg ITIS: 17308
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 164082/0
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13818
Logo-ThePlantList.png The Plant List: tro-26602671
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Adiantum capillus-veneris

Адіант венерин волос (Adiantum capillus-veneris L.) — найпопулярніший в культурі вид роду Адіантум (Adiantum). Відноситься до родини Адіантові (Adiantaceae), порядку Папоротевидних (Filicopsida). Адіантові — переважно тропічна родина, представники якої є лісовими або петрофільними рослинами. Включає 1 рід і близько 300 видів. У культурі використовується як декоративна рослина.

Наукове значення[ред.ред. код]

Середземноморський вид на північно-східній межі ареалу.

Поширення[ред.ред. код]

Поширення адіанта венериного волоса в Криму

В Україні поширення охоплює Південний берег Криму (біля водоспадів Учан-Су та Джур-Джур, околиці міст Ялти та Місхора, вершини Ай-Петрі, Явлуз, Яузлар i Кастель). Вид поширений в Атлантичній Європі, Східному і Західному Середземномор'ї, на Кавказі, у Середній Азії. Зустрічається в тропічних і субтропічних районах Азії, Африки.

Місця зростання[ред.ред. код]

Адіант венерин волос росте на вологих скелях і в розколинах
Загальний вигляд адіанта венериного волоса

Вологі скелі (переважно вапнякові) та розколини, біля водоспадів, по берегах гірських річок i струмків. Формує фрагменти специфічних піонерних маловидових розріджених угруповань класу Adiantetea capilli-veneris (союз Adiantion capilli-veneris), характерних для Середземномор'я. Гігрофіт.

Чисельність та структура популяцій[ред.ред. код]

Популяції нечисленні. Росте у вигляді поодиноких чи невеликих куртин, що формують фрагментарні популяції, чисельність яких в останні десятиліття скоротилася.

Причини зміни чисельності[ред.ред. код]

Зменшення вологості повітря, порушення місць зростання, збирання як декоративної рослини.

Загальний вигляд адіанта венериного волоса

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Гемікриптофіт. Багаторічна папоротева рослина заввишки 20-30 см, з довгим повзучим кореневищем, формує куртини. Листки світло-зелені, тонкі, яйцевидні або яйцевидновидовжені, двічі-, тричіперисті; зимують. Черешки чорно-бурі, тонкі, блискучі. Вайї тричі пірчастороздільні, крайові сегменти округлі, яйцеподібні, зубчасті. Спори в лінійно-довгастих сорусах, розміщені вздовж кінців жилок по краю пластинок, які відгинаються донизу. Спороносить у червні-серпні. Спори розносяться вітром та водою. Розмножується спорами та вегетативно.

Папороть адіантум венерин волос

Заходи охорони[ред.ред. код]

Збереження стабільного водного режиму, розведення в культурі. Занесений до Червоної книги України (1980, 1996, 2009). Охоронний статус — I категорія («Зникаючий»). Охороняється у природних заповідниках — Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян. Заборонено відбір води, знищення місць зростання, збирання рослин. Слід створити заказники в місцях зростання виду.

Також занесений до Червоних книг Вірменії, Казахстану, та Дагестану і Краснодарського краю в Росії[1].

Входить до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах[ред.ред. код]

Широко культивують в ботанічних садах, приватних колекціях як кімнатну рослину.

Господарське та комерційне значення[ред.ред. код]

Декоративне.

Застосування[ред.ред. код]

Є відмінним заспокійливим засобом, з протизапальними протикашльовими, муколітичними і відхаркувальними властивостями. Служить детоксикації у випадках з алкоголізмом. Підходить для лікування фарингіту, бронхіту, астми.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Флора СССР, 1934; Чопик В. І., 1970;
  2. Определитель высших растений Крыма, 1972;
  3. Флора Европейской части СССР, 1974;
  4. Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983;
  5. Определитель высших растений Украины, 1987.
  6. Червона книга України. Рослинний світ/ за ред. Я. П. Дідуха — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 900 с. ISBN 978-966-97059-1-4