Адіант венерин волос
| Адіант венерин волос | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Adiantum capillus - veneris Linnaeus, |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Адіант венерин волос (Adiantum capillus — veneris L.) — найпопулярніший в культурі вид роду Адіантум (Adiantum). Відноситься до родини Адіантові (Adiantaceae), порядку Папоротевидних (Filicopsida). Адіантові — переважно тропічна родина, представники якої є лісовими або петрофільними рослинами. Включає 1 рід і близько 300 видів. У культурі використовується як декоративна рослина.
Наукове значення [ред.]
Середземноморський вид на північно-східній межі ареалу.
Охоронний статус [ред.]
I категорія (зникаючі).
Поширення [ред.]
В Україні поширення охоплює Південний берег Криму (біля водоспадів Учан-Су та Джур-Джур, околиці міст Ялти та Місхора, вершини Ай-Петрі, Явлуз, Яузлар i Кастель). Вид поширений в Атлантичній Європі, Східному i Західному Середземномор'ї, на Кавказi, у Середній Азії. Зустрічається в тропічних і субтропічних районах Азії, Африки.
Місця зростання [ред.]
Вологі скелі (переважно вапнякові) та розколини, біля водоспадів, по берегах гірських річок i струмків. Формує фрагменти специфічних піонерних маловидових розріджених угруповань класу Adiantetea capilli-veneris (союз Adiantion capilli-veneris), характерних для Середземномор'я. Гігрофіт.
Чисельність та структура популяцій [ред.]
Популяції нечисленні. Росте у вигляді поодиноких чи невеликих куртин, що формують фрагментарні популяції, чисельність яких в останні десятиліття скоротилася.
Причини зміни чисельності [ред.]
Зменшення вологості повітря, порушення місць зростання, збирання як декоративної рослини.
Загальна біоморфологічна характеристика [ред.]
Гемікриптофіт. Багаторічна папоротева рослина заввишки 20-30 см, з довгим повзучим кореневищем, формує куртини. Листки світло-зелені, тонкі, яйцевидні або яйцевидновидовжені, двічі-, тричіперисті; зимують. Черешки чорно-бурі, тонкі, блискучі. Вайї тричі пірчастороздільні, крайові сегменти округлі, яйцеподібні, зубчасті. Спори в лінійно-довгастих сорусах, розміщені вздовж кінців жилок по краю пластинок, які відгинаються донизу. Спороносить у червні-серпні. Спори розносяться вітром та водою. Розмножується спорами та вегетативно.
Заходи охорони [ред.]
Збереження стабільного водного режиму, розведення в культурі. Занесено до Червоної книги України (1980, 1996, 2009). Охороняється у природних заповідниках — Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян. Заборонено відбір води, знищення місць зростання, збирання рослин. Слід створити заказники в місцях зростання виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах [ред.]
Широко культивують в ботанічних садах, приватних колекціях як кімнатну рослину.
Господарське та комерційне значення [ред.]
Декоративне.
Застосування [ред.]
Є відмінним заспокійливим засобом, з протизапальними протикашльовими, муколітичними і відхаркувальними властивостями. Служить детоксикації у випадках з алкоголізмом. Підходить для лікування фарингіту, бронхіту, астми.
Посилання [ред.]
- http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/redbook.php?lang=ukr&kingdom=2&class=12&ordo=66&fam=175&num=1030;
- http://webcache.googleusercontent.com/
Джерела [ред.]
- Флора СССР, 1934; Чопик В. І., 1970;
- Определитель высших растений Крыма, 1972;
- Флора Европейской части СССР, 1974;
- Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983;
- Определитель высших растений Украины, 1987.
- Червона книга України. Рослинний світ/ за ред. Я. П. Дідуха — К.: Глобалконсалтинг, 2009. - 900 с. ISBN 978-966-97059-1-4
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Адіант венерин волос |
