Амелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амелі
Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain
Жанр Комедія
Мелодрама
Драма
Режисер Жан-П'єр Жене
Сценарист Гійом Лоран
Жан-П'єрр Жене
У головних
ролях
Одрі Тоту
Матьє Кассовіц
Руфус
Лорелла Кравотта
Серж Мерлін
Жамель Деббуз
Клотільда Моллет
Клер Мор'е
Ізабелль Нанті
Домінік Пінон
Оператор Бруно Делбоннел
Композитор Ян Тірсен
Кінокомпанія UGC, Miramax
Тривалість  122 хв.
Мова  французька
Країна  Німеччина Німеччина
Франція Франція
Рік  2001
IMDb ID 0211915
Кошторис  $13 000 000
http://www.die-fabelhafte-welt-der-amelie.de/

«Амелі́» (фр. Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain) — романтична комедія французького кінорежисера Жана-П'єра Жене. Оригінальна назва фільму перекладається з французької як «Незвичайна доля Амелі Пулен». Фільм характеризувався новітнім творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала кілька нагород, зокрема премії «Сезар», «BAFTA» і номінацію на премію «Оскар».

Сюжет[ред.ред. код]

Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її нелюдимий батько помилково діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі сильно хвилювалася), і дівчині довелося здобувати шкільні знання вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли їй на голову з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубець з Канади. У садку сімейства Пулен споруджується мініатюрний мавзолей для праху загиблої. Навіть там панує іграшковий, казковий світ.

Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім. Вона працює у кафе «Два вітряки» на Монмартрі, намагається займатися сексом з чоловіками, але її спроби «виявляються непереконливими».

Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» по каналу Сен-Мартен.

Але ввечері 30 серпня її життя змінюється: зовсім випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що сидів колись у її квартирі, а тепер він уже дорослий п'ятдесятирічний чоловік. Треба повернути «скарби» власникові! І Амелі вирішує для себе: якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона все життя присвятить турботі про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше … У нашому світі така мета життя здасться дивною … Але не у світі Амелі.

І ось вона, хоч і з великими труднощами, знаходить власника цієї схованки. Амелі заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі втручається в життя інших людей. Після історії з поверненням «скарбів», вона допомагає одній з працівниць «Двох Млинів» знайти кохання в образі чоловіка з диктофоном, повертає надію жінці, яка мешкає в одному будинку з нею, підробивши листа від її покійного чоловіка. Не забуває вона й про свого батька: коли він так досі ніде й не побував, то нехай його улюблений керамічний гном побуває! Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.

Ось тут і відбувається зав'язка … Спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці вона натикається на хлопця, що риється під однією з фотокабінок. Побачивши її, він ніби лякається, а потім, побачивши когось, біжить за ним. Дорогою він губить книжку. Її знаходить Амелі. У цій книжці вклеєно порвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя … Без емоцій … Неживі … Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на цих дивних фотографіях?

Як виявилося, Ніно, того самого хлопця, що загубив книжку з фотокарткою, хвилює те саме питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, коли в них щось ламається, а ці фото — просто пробні знімки, перевірка!

Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.

Актори[ред.ред. код]

Нагороди і номінації[ред.ред. код]

Нагороди (51 нагорода)[ред.ред. код]

Номінації (51 номінація)[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Фільми Франції Це незавершена стаття про французький фільм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.