Амінь (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амінь
Amen.
Жанр драма, кримінал, військовий
Режисер Коста-Гаврас
Продюсер Андрій Бонцей[en],Коста-Гаврас
Сценарист Жан-Клод Ґрумберг[en]
На основі The Deputyd
У головних
ролях
Ульріх Мюе, Матьє Кассовітц, Іон Карамітру
Оператор Патрік Блосьє
Композитор Амар Арман
Кінокомпанія Kino International[en]
Pathé
Дистриб'ютор Kino Lorberd
Тривалість 132 хв.
Мова англійська
Країна Німеччина Німеччина
Румунія Румунія
Франція Франція
Рік 2002
Дата виходу 27 лютого 2002 Франція Франція
Кошторис 15,700,000
Касові збори 11,217,610 (Франція)
IMDb ID 0280653
Рейтинг MPAA: PG / IMDb: 7.3/10 stars

«Амінь» (фр. Amen.) — фільм спільного виробництва кінематографістів Німеччини, Румінії та Франції, поставлений кінорежисером Коста-Гаврасом у 2002 році. Фільм брав участь в основній конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю 14 лютого 2002 року[1][2], а також був номінований у 7-ми категоріях на отримання премії «Сезар», в одній з яких отримав перемогу .

Сюжет[ред. | ред. код]

У основі сюжету фільму складні та делікатні питання про мовчання римсько-католицької церкви і папи Пія XII з приводу злочинів фашистів в період гітлерівського режиму.

1942 рік. Офіцер СС, лейтенант Курт Герштейн (Ульріх Тукур) працює в інституті гігієни та є автором робіт по очищенню і знезараженню води та знищенню паразитів. Він приголомшений, дізнавшись, що його розробки для боротьби з тифом (у яких застосовувалася синильна кислота) використані для виготовлення «Циклону Б» — отруйної речовини, якою в концтаборах знищують людей, в першу чергу євреїв. Він намагається попередити про це Папу Римського Пія XII, але ніякої відповіді від Святого Престолу так і не отримує. Єдиною людиною, що відгукнулася на його послання, був священик і єзуїт Ріккардо Фонтана (Матьє Кассовітц). Але і він не може змінити стану речей. Тоді Фонтана пришиває до своєї сутани Зірку Давида, як усі євреї, і добровільно йде на смерть разом з іншими в'язнями. Герштейн безуспішно намагається допомогти визволити священика з табору, та врешті сам залишається наодинці, оскільки від нього відвернулися усі друзі, дізнавшись, що він служить в СС і працює над знищенням в'язнів. У кінці війни Герштейна заарештовують союзницькі війська як нациста, і у в'язниці він кінчає життя самогубством.

Виробництво[ред. | ред. код]

Сюжет фільму запозичено з п'єси «Заступник»[de] німецького драматурга Рольфа Хохута. Ця драма, що була опублікована у 1963 році, є найвідомішим твором письменника. Вона наробила багато галасу, оскільки в ній публічно звинувачені як Римсько-католицька церква, так і папа Пій XII у байдужості, замовчанні військових злочинів нацистської Німеччини і навіть використання праці радянських військовополонених (у Римсько-католицьких парафіях на окупованих територіях). П'єсу багато критикували і Римсько-католицька церква і представник світового єврейства за спотворений показ особи папи Пія XII[3][4][5][6].

В ролях[ред. | ред. код]

 Актор(ка)   Роль 
Ульріх Мюе доктор
Ульріх Тукур Курт Герштейн
Себастіан Кох Ґесс
Матьє Кассовітц Рікардо Фонтана
Марсель Юреш папа Пій XII
Мішель Дюшоссуа кардинал
Іон Караміту Граф Фонтана
Фрідріх фон Тун батько Герштейна
Антьє Шмідт Місіс Герштейн
Ганнс Цишлер Гравіц
Еріх Галлхубер Фон Рутта
Буркгард Гейл режисер
Ангус МакІннес Тіттман
Берндт Фішерауер єпископ фон Гален
П'єр Франк пастор Вер
Річард Дерден посол Тейлор
Моніка Бляйбтрой місіс Гінце
Юстус фон Донаньї барон фон Оттер
Гюнтер Марія Галмер пастор Дібеліус
Огаст Цирнер фон Вайцзекер
Горацій Малаєле Фрітше
Овідій Кунсеа Стефан Лукс
Маркус Герінг Карл
Сюзанна Лотар Александра Бальц
Александер Герінґас Гельмут Франц
Теодор Данетті літній кардинал
 Актор(ка)   Роль 
Раду Банзару Армін Петерс
Константин Александров педофіл
Гайнц Гергард Лейк літній чернець
Маріна Берті княгиня
Міхаель Мендль монсеньйор Гудал
Нільс Гансен пастор Реблінг
Матіас Кеберлін офіцер
Ніна Пролл Хелга
Марін Морару фотограф
Гіннерк Шонеманн шаховий гравець
Йон Гайдук контролер
Марія Ротару черниця
Доріна Чіріак Берта Герштейн
Корнелія Павловічі мати Берти
Корнел Сіуперкеску батько Берти
Робінзон Райхель офіцер СС у Римі
Ліллі Тукур Адельгайд Герштейн
Чарльз Браян Арнульф Герштейн
Лорентіу Кізмас молодший син Герштейна
Георг Іваску кравець
Іон Павлеску монсеньйор Каас
Константин Котіманіс Пруффер
Валентин Теодосіу Гірт
Родіца Лазар Рейчел
Стефанія Замфіреску Гадрун
Андрія Маселару Інгрід
Руді Розенфельд Моше

Нагороди і номінації[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільм «Амінь»
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
2002 Берлінський кінофестиваль Золотий ведмідь Коста-Гаврас Номінація
Європейський кіноприз Найкращий актор Ульріх Тукур Номінація
Золотий глобус (Італія) Найкращий європейський фільм Коста-Гаврас Перемога
Найкращий дистриб'ютор Mikado Film Перемога
2003 Премія «Люм'єр» Найкращий фільм Коста-Гаврас Перемога
Премія «Сезар» Найкращий фільм Коста-Гаврас Номінація
Найкращий актор Матьє Кассовітц Номінація
Найкращий режисер Коста-Гаврас Номінація
Найкращий адаптований або оригінальний сценарій Коста-Гаврас, Жан-Клод Ґрумберг Перемога
Найкраща музика Амар Арман Номінація
Найкраща операторська робота Патрік Блосьє Номінація
Найкраще звукове оформлення Домінік Габоро, П'єр Ґаме Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. berlinale.de. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  2. jump-cut.de. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2015.
  3. Pie XII: et si Marianne se trompait ? [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine.] — Marianne, 11 січня 2010
  4. Les évêques de France n'ont pas dit " Amen " aux contre-vérités de Costa Gavras [Архівовано 6 серпня 2011 у Wayback Machine.] — ZENIT[fr], 4 листопада 2009
  5. Shoah: le rôle de Pie XII réévalué ? [Архівовано 10 травня 2009 у Wayback Machine.] — Libération, 7 травня 2009
  6. Pie XII et les juifs: le Vatican lève un coin du voile [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.] — Le Point, 29 лютого 2012

Посилання[ред. | ред. код]