Андрос

Карта
Андрос

Місце знаходження	Кіклади, Егейське море
Координати	037.833 0024.93337°50′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 37.833333° пн. ш. 24.933333° сх. д. ^(G)Координати: 37°50′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 37.833333° пн. ш. 24.933333° сх. д. ^(G)37.833333, 24.933333
Площа	380,041 км²
Країна	Греція
Область	Південні Егейські острови, ном Кіклади
Населення (2001)	10009

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Андрос (значення).

Андрос — найпівнічніший з Кікладськіх островів і другий за величиною після Наксоса. Омивається Егейським морем. Площа — 380 км², протяжність берегової лінії — 177 км. Адміністративний центр — місто Андрос.

[ред.] Історія

Згідно з міфологією, Андрос отримав назву від Андра, який був внуком Аполлона і служив у Критського царя Радаманта. За добру службу він отримав цей острів. Крім того, є у цього острова і інші назви — Гаврос, Ласія і Гідруса.

На Андросі побували карійці, фінікійці і критяни. Іонійці прибули на острів близько 1000 року до н. е. З того часу починається розквіт Андроса. Незабаром він став сильною морською державою, вивів колонії на Халкідіку, у Фракію і до Малої Азії і чеканив власну монету.

З богів на острові особливо почитали Діоніса. Переказ свідчить, що під час свят в його честь — Діонісій (одне з джерел на острові) став лити замість води вино.

Після греко-персидських воєн Андрос знаходився в конфлікті з Афінами, проте потім став членом Першого (476 рік до н. е.) і Другого (376 рік до н. е.) Афінського морського союзу. Після битви при Херсонесі на Андросі було встановлено владицтво Македонії, а з 200 року до н. е. — Риму. Загарбники примусили всіх його жителів переселитися в Делій (сучасне Ділесі), а сам острів розорили і передали пергамському цареві Атталу.

У візантійську епоху Андрос досяг значного культурного процвітання. У його знаменитій філософській Академії в IX столітті викладав Михайло Пселл, вчитель Лева Філософа. Значного підйому острів досяг і в економічній області, завдяки виробництву шовку, що отримав розвиток в XI — XII століттях.

У 1204 році Андрос захопили венеціанці, які залишалися господарями острова до 1556 року, коли тут затвердилися турки.

У 1789 році у водах поблизу острова діяв флот знаменитого героя Ламброса Кацоніса. Використовуючи як базу сусідню Кею, Кацоніс наганяв жах на турецькі кораблі.

Андрос вніс значний внесок в національно-визвольну війну 1821 року, причому багато андросців були членами «Філікі Етерії».

Найбільша трагедія для острова сталася в 1943 році, коли німці його бомбардували, завдавши значних руйнувань.