Андрос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрос
Карта

Карта острова

Місце знаходження Кіклади, Егейське море
Координати 37°50′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 37.833° пн. ш. 24.933° сх. д. / 37.833; 24.933Координати: 37°50′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 37.833° пн. ш. 24.933° сх. д. / 37.833; 24.933
Площа 380,041 км²
Країна Flag of Greece.svgГреція
Адм. одиниця Південні Егейські острови, ном Кіклади
Населення (2001) 10009

Андрос — найпівнічніший з Кікладськіх островів і другий за величиною після Наксоса. Омивається Егейським морем. Площа — 380 км², протяжність берегової лінії — 177 км. Адміністративний центр — місто Андрос.

Історія[ред.ред. код]

Згідно з міфологією, Андрос отримав назву від Андра, який був внуком Аполлона і служив у Критського царя Радаманта. За добру службу він отримав цей острів. Крім того, є у цього острова і інші назви — Гаврос, Ласія і Гідруса.

На Андросі побували карійці, фінікійці і критяни. Іонійці прибули на острів близько 1000 року до н. е. З того часу починається розквіт Андроса. Незабаром він став сильною морською державою, вивів колонії на Халкідіку, у Фракію і до Малої Азії і чеканив власну монету.

З богів на острові особливо почитали Діоніса. Переказ свідчить, що під час свят в його честь — Діонісій (одне з джерел на острові) став лити замість води вино.

Після греко-персидських воєн Андрос знаходився в конфлікті з Афінами, проте потім став членом Першого (476 рік до н. е.) і Другого (376 рік до н. е.) Афінського морського союзу. Після битви при Херсонесі на Андросі було встановлено владицтво Македонії, а з 200 року до н. е. — Риму. Загарбники примусили всіх його жителів переселитися в Делій (сучасне Ділесі), а сам острів розорили і передали пергамському цареві Атталу.

У візантійську епоху Андрос досяг значного культурного процвітання. У його знаменитій філософській Академії в IX столітті викладав Михайло Пселл, вчитель Лева Філософа. Значного підйому острів досяг і в економічній області, завдяки виробництву шовку, що отримав розвиток в XI — XII століттях.

У 1204 році Андрос захопили венеціанці, які залишалися господарями острова до 1556 року, коли тут затвердилися турки.

У 1789 році у водах поблизу острова діяв флот знаменитого героя Ламброса Кацоніса. Використовуючи як базу сусідню Кею, Кацоніс наганяв жах на турецькі кораблі.

Андрос вніс значний внесок в національно-визвольну війну 1821 року, причому багато андросців були членами «Філікі Етерії».

Найбільша трагедія для острова сталася в 1943 році, коли німці його бомбардували, завдавши значних руйнувань.

Екскурсійні об'єкти[ред.ред. код]

Розвалини фортеці
  • Розвалини фортеці з церквою Богородиці;
  • Археологічний музей;
  • Музей сучасного мистецтва;
  • Морський музей;
  • Замок А́гіос Пе́трос (Святого Петра);
  • Церква Архангела — село Месар'я;
  • Монастир Животворного джерела (Зоодоху Пігіс) — село Баці;
  • Чоловічий монастир Святого Миколая (Айос-Ніколаос) — село Апік'я;
  • Мінеральні джерела Саріза;
  • Монастир Святого Пантелеймона (Панахранду);
  • Апано Кастро (верхній замок);
  • Розвалини міста Палеополіс.

Джерела[ред.ред. код]