Андрій Ярославич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Ярославич
Андрей Ярославич
Andrei2.jpg
Портрет Андрія. XVIII ст.
Роки життя
Народився 1221
Помер 1264 (43 роки)
Імена
Правління
Князь Князь суздальський
Великий князь володимирський
Наступник Олександр Невський
Рід і родичі
Династія Рюриковичі
Батько Ярослав Всеволодович
Брати Федір (1220 - †1233)

ім'я невідоме (†1238)
Михаїл Хоробрит (†1248)
Даниїл (†1256)
Ярослав (†1271)
Костянтин (†1255)
Олександр (Невський)
Афанасій (р.н. 1239)
Марія (р.н. 1240)
Василій Квашня (р.н. 1241)

Андрій Ярославич (1221 — † 1264) — третій син великого князя Ярослава Всеволодовича, князь суздальський, у 12501252 роках великий князь володимирський.

У 1247 році після смерті батька Андрій разом з братом Олександром (Невським) поїхав до Волзької Орди, а звідти у Монголію, до великого хана Гуюка, який дав Андрієві ярлик на велике князівство Володимирське. 1250 року Андрій одружився з Устиною — донькою Данила Галицького та став його союзником.

У Володимирі Андрій князював недовго. У 1251 році за підтримки військ Батия новим великим ханом став Мунке, а у 1252 році Олександр (Невський) з'їздив на Дон до Сартака, сина Батия, зі скаргою на брата Андрія, що той не за старшинством отримав великокняжий престол і не сповна платив ханові данину.

Так Олександр отримав ярлик на велике князівство, а проти Андрія були висунуті звинувачення у зраді Орди та скероване військо під проводом Неврюя. Він зустрів їх під Переяславлем, був розбитий. Спершу шукав порятунку в Новгороді, а згодом втік до Швеції.

У 1256 році Андрій Ярославич повернувся на батьківщину і був прийнятий Олександром, який помирив його з ханом і дав уділ Городець і Нижній, а згодом Суздаль. По смерті Олександра (Невського) († 1263) знову добивався великого князівства, але хан Берке надав перевагу наступному брату — Ярославові.

Джерела[ред.ред. код]

  • Андрей Ярославич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907.
  • Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890—1907).