Андрій Ярославич
| Андрій Ярославич | |
| Андрей Ярославич | |
 Портрет Андрія. ХVIII ст. |
|
| Роки життя | |
| Народився | 1221 |
| Помер | 1264 (43 роки) |
| Імена | |
| Правління | |
| Князь | Князь суздальський |
| Великий князь володимирський | |
| Наступник | Олександр Невський |
| Рід і родичі | |
| Династія | Рюриковичі |
| Батько | Ярослав Всеволодович |
| Брати | Федір (1220 - †1233) ім'я невідоме (†1238) |
Андрій Ярославич (1221 — † 1264) — третій син великого князя Ярослава Всеволодовича, князь суздальський, у 1250—1252 р. великий князь володимирський.
У 1247 році після смерті отця Андрій разом з братом Олександром (Невським) поїхав до Волзької Орди, а звідти у Монголію, до великого хана Гуюка, який дав Андрієві ярлик на велике князівство Володимирське. У 1250 р. Андрій одружився з Устиною — донькою Данила Галицького та став його союзником.
У Володимирі Андрій князював недовго. У 1251 році за підтримки військ Батия новим великим ханом став Мунке, а у 1252 році Олександр (Невський) з'їздив на Дон до Сартака, сина Батия, зі скаргою на брата Андрія, що той не за старшинством отримав великокняжий престол і не сповна платив ханові данину.
Так Олександр отримав ярлик на велике князівство, а проти Андрія були висунуті звинувачення у зраді Орди та скероване військо під проводом Неврюя. Він зустрів їх під Переяславлем, був розбитий. Спершу шукав порятунку у Новгороді, а згодом втік до Швеції.
У 1256 році Андрій Ярославич повернувся на батьківщину і був прийнятий Олександром, який помирив його з ханом і дав уділ Городець і Нижній, а згодом Суздаль. По смерті Олександра (Невського) († 1263) знову добивався великого князівства, але хан Берке надав перевагу наступному брату — Ярославові.
[ред.] Джерела
- Андрей Ярославич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907.
- Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890—1907).
