Ярослав Ярославич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ярослав III Ярославич (* 1230 — † 16 вересня 1271) — син Ярослава Всеволодовича з суздальського роду Долгоруких.

Князь Тверський (1247–1271), князь Новгородський (1255–1256; 1266–1267), Великий князь Володимирський (1263–1271). Поставлений на Київський престол монголо-татарським ханом 1263 року.

Змагався з Олександром Невським за Новгородське, Володимирське та інші князівства. Після смерті Невського, за малолітнього Данила Олександровича, керував Владимиро-Суздальським князівством.

З 1263 по 1271, отримавши «ярлик» у татар, володів Київським князівством. Проте, сидів на півночі, поставивши у Києві свого намісника.

1271 року Ярослав III їздив в Орду з Василем та Дмитром, синами Невського, для отримання нових «ярликів» на князівство. Помер (за іншою версією — вбитий) в дорозі.

Література[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник: Alex K Kyiv Michael.svg
Князь Київський
1263 - 1271
Наступник:
Олександр I Невський Лев Данилович