Володимиро-Суздальське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
 Історія Росії
Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg
Прабатьківщина слов'ян, руси (до IX сторіччя)
Київська Русь (X сторіччя1240); (розпад)
Руські князівства (XIIXVI сторіччя)
Новгородська республіка (11361478)
Володимиро-Суздальське князівство (11571389)
Московське князівство (12631547)
Московське царство (15471721)
Російська імперія (17211917)
Російська республіка (1917)
Радянська Росія (19171922)
Радянський Союз (19221991)
Російська Федерація1991)

Портал «Росія»

Володимиро-Суздальське князівство (11571328) — північно-східне руське князівство династії Юрійовичів, на території Залісся, сучасної Володимирської області Росії, з центром у місті Володимир на Клязьмі.

Дмитрівський собор, збудований Всеволодом Велике Гніздо.

У кінці I тисячоліття н. е. тут проживали фіно-угорські племена меря та весь. В Повісті временних літ під 859 роком є повідомлення, що меря платила дань варягам. У IX–X століттях відбувається мирна слов'янська колонізація (слідів насильства не виявлено) в основному кривичами, ільменськими словінами та вятичами з незначною участю скандинавів (норманів). Остання згадка мери відноситься до 907 року, далі ця територія згадується по головних містах як Ростовська, а пізніше — Ростово-Суздальська земля, тобто племінне поділ змінилося територіальним.

З 10 по 12 століття володимиро-суздальські землі перебували у складі Ростовського і Суздальського князівств, які були уділами Великого князя Київського.

У 12 столітті ці землі були об'єднані під владою Андрія Боголюбського, який у 1157 році переніс столицю князівства (свою резиденцію) до Володимира на Клязьмі. У 1169 році він сплюндрував столицю Русі — Київ, і проголосив себе Великим князем Володимиро-Суздальським, чим фактично підкреслив вихід своїх земель зі складу Русі. У 13 — 14 століттях титул «великих князів Владимиро-Суздальських» вважався найвищим титулом на Північно-східних землях. Впритул до XV ст. великі князі Владимиро-Суздальскі та їхні правонаступники Московські великі князі не використовують безперервно в своєму титулі великокнязівський (королівський) домен «усієї Руси».

У 1238 році Володимиро-Суздальське князівство було завойовано монголами і потрапило від них у васальну залежність. Завдяки послуху завойовникам Владимиро-Суздальські князі втрималися у своєму уділі , отримали від монголів визнання старшинства на Північно-Східній Русі серед інших руських князівств, отримавши на деякий час ярлик на князювання в Києві, але так і не змогли в ньому закріпитись. Під золотординським патронатом вони змогли розширити свої володіння за рахунок найближчих сусідів.

У 1328 році Володимиро-Суздальський князь Іван Калита переніс столицю князівства (резиденцію) до Москви. Ця дата вважається заснуванням Великого князівства Московського. Незважаючи на переніс столиці, Владимир на Клязьмі залишався символічним центром держави, де московські князі вступали на престол до 1432 року.

Шаблон:Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.