Володимиро-Суздальське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Seal-of-Alexander-Nevsky 1236 Avers.svg
 Історія Росії
Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg
Прабатьківщина слов'ян, руси (до IX сторіччя)
Київська Русь (X сторіччя1240); (розпад)
Руські князівства (XIIXVI сторіччя)
Новгородська республіка (11361478)
Володимиро-Суздальське князівство (11571389)
Московське князівство (12631547)
Московське царство (15471721)
Російська імперія (17211917)
Російська республіка (1917)
Радянська Росія (19171922)
Радянський Союз (19221991)
Російська Федерація1991)

Портал «Росія»

Владимиро-Суздальське князівство (11571328) — північно-східне руське князівство династії Юрійовичів, на території Залісся, сучасної Володимирської області Росії, з центром у місті Володимир на Клязьмі.

Дмитрівський собор, збудований Всеволодом Велике Гніздо.

У кінці I тисячоліття н. е. тут проживали фіно-угорські племена меря та весь. В Повісті временних літ під 859 роком є повідомлення, що меря платила дань варягам. У IX–X століттях відбувається мирна слов'янська колонізація (слідів насильства не виявлено) в основному кривичами, ільменськими словінами та в'ятичами з незначною участю скандинавів (норманів). Остання згадка мери відноситься до 907 року, далі ця територія згадується по головних містах як Ростовська, а пізніше — Ростово-Суздальська земля, тобто племінне поділ змінилося територіальним.

З 10 по 12 століття володимиро-суздальські землі перебували у складі Ростовського і Суздальського князівств, які були уділами Великого князя Київського.

У 12 столітті ці землі були об'єднані під владою Андрія Боголюбського, який у 1157 році переніс столицю князівства (свою резиденцію) до Володимира на Клязьмі. У 1169 році він сплюндрував столицю Русі — Київ, і проголосив себе Великим князем Володимиро-Суздальським, чим фактично підкреслив вихід своїх земель зі складу Русі. У 13 — 14 століттях титул «великих князів Владимиро-Суздальських» вважався найвищим титулом на Північно-східних землях. Впритул до XV ст. великі князі Владимиро-Суздальскі та їхні правонаступники Московські великі князі не використовують безперервно в своєму титулі великокнязівський (королівський) домен «усієї Руси».

У 1238 році Володимиро-Суздальське князівство було завойовано монголами і потрапило від них у васальну залежність. Завдяки послуху завойовникам Владимиро-Суздальські князі втрималися у своєму уділі , отримали від монголів визнання старшинства на Північно-Східній Русі серед інших руських князівств, отримавши на деякий час ярлик на князювання в Києві, але так і не змогли в ньому закріпитись. Під золотординським патронатом вони змогли розширити свої володіння за рахунок найближчих сусідів.

У 1328 році Володимиро-Суздальський князь Іван Калита переніс столицю князівства (резиденцію) до Москви. Ця дата вважається заснуванням Великого князівства Московського. Незважаючи на переніс столиці, Владимир-на-Клязьмі залишався символічним центром держави, де московські князі вступали на престол до 1432 року.

Джерела[ред.ред. код]