Анна Ґостинська
Анна Ґостинська | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
14 червня 1847[1] Варшава, Російська імперія | |||
Померла |
13 липня 1918[1] (71 рік) Львів, Австро-Угорщина | |||
Поховання | Личаківський цвинтар | |||
Громадянство |
Республіка Польща Російська імперія | |||
Діяльність | акторка | |||
Роки діяльності | з 1873 | |||
| ||||
Анна Ґостинська у Вікісховищі |
Анна Берта Ґостинська (пол. Anna Gostyńska; нар. 14 червня 1847, Варшава — пом. 13 липня 1918, Львів) — польська акторка, режисерка театру.
Життєпис[ред. | ред. код]
На сцені Анна Ґостинська вперше виступила в літньому театрі «Pod Lipą» у Варшаві 10 червня 1873 року. Потім грала в провінційних трупах Королівства Польського. Керувала театром, який виступав у Замості та Влодаві в сезоні 1877—1878 років. Співпрацювала також із театрами в Лодзі та Любліні. Майже сорок років вона присвятила львівській сцені — спочатку театрові Скарбека, а потім Великому міському театрові, до якого її залучив режисер Ян Добжанський 1880 року. З цією сценою актриса залишалася пов'язана до кінця життя.
Вона дебютувала у львівському театрі 12 квітня 1880 року, ще під своїм дівочим прізвищем Дудтув. У Львові її називали однією з найвидатніших польських акторок. Критики відзначали психологічну правдивість і реалістичність її персонажів, чудове відчуття епохи та стилю. Діапазон її сценічних здібностей був величезний — Ґостинська грала характерні ролі, що підкреслювали її великий талант, зокрема пані Дульської в «Моралі пані Дульської[pl]», Вдови у «Балладині[pl]», Господині у «Весіллі». Інші помітні ролі Анни Ґостинської: Дорота в «Краків'янах і горянах[pl]», Йов'яльська в «Пані Йов'яльському», Аза в «Пері Ґюнті», пані Пернель у «Тартюфі», Дорота у «Великих шишках», Матильда в «Адамі і Марилі». Також брала участь в оперних та оперетних спектаклях. У складі львівської трупи виступала на польських та зарубіжних сценах (Краків, Париж, Відень). У Львові двічі відбулися ювілейні святкування з нагоди роковин творчості Анни Ґостинської, у 1898 та 1910 роках.
Анну Ґостинську поховали на Личаківському цвинтарі, на Алеї заслужених людей, поряд із могилою Габрієлі Запольської[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.encyklopediateatru.pl/osoby/39494/wd
- ↑ Cmentarz Łyczakowski we Lwowie w latach 1786–1986. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. 1988. ISBN 83-04-02817-4.
Література[ред. | ред. код]
- Ґостинська Анна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Elżbieta Kowalska, Anna Gostyńska (1847-1918), Roczniki Humanistyczne KUL, t. 52:2004, z. 1: Dramat i teatr.
- Praca doktorska Elżbiety Kowalskiej – Anna Gostyńska. Biografia artystyczna KUL, 2005.
- Franciszek Pajączkowski – Teatr lwowski pod dyrekcją Tadeusza Pawlikowskiego 1900-1906 Wydawnictwo Literackie, Kraków 1961
Посилання[ред. | ред. код]
- Anna Gostyńska на сайті filmpolski.pl (пол.)
- Kost, Beata (18–28 січня 2013). Wielka i ukochana. Kurier Galicyjski. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
|
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |