Король Антін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антін Король)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анті́н Коро́ль
Народився 30 жовтня 1896(1896-10-30)
с. Соколів, нині Золотопотіцька селищна громада, Чортківський район, Тернопільська область
Помер 26 липня 1966(1966-07-26) (69 років)
Венесуела Венесуела
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність громадський активіст
Військове звання  Хорунжий (файнріх)
поручник УГА
Діти Богдан

Анті́н Коро́ль (30 жовтня 1896, с. Соколів, нині Золотопотіцька селищна громада, Чортківський район, Тернопільська область — 26 липня 1966, Венесуела) — український учений, інженер-проєктант, громадський діяч у Венесуелі. Член НТШ у Канаді.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1896 року в с. Соколові, нині Чортківського району Тернопільської области, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).

Навчався в Бучацькій цісарсько-королівській (державній)[1] та українській гімназії[2] в Тернополі (19111914, р.[3] у навчальному році 1913/1914 був учнем VIIb класу, його однокласником був Мариян Крушельницький[2]). Воював у складі Легіону УСС (розвідка, разом з В. Гузаром запобіг арешту Норберта Рибака[4]). Був перекладачем при австрійському полку, мав ранг (звання) хорунжого.[5] Поручник УГА. Студіював гірничу інженерію у Високій гірничій академії в Пржибрамі (Чехословаччина). Був діяльним у студентських організаціях.[1]

У другій половині 1920-х повернувся до Бучача, став керівником повітової філії українського товариства «Луг», організував улітку 1928 р. перший з'їзд «Лугів» Бучаччини (на огляд приїхав Роман Дашкевич). Є автором проєкту «Народного Дому» в селі Цвітова.[6] На початку 1930-х виїхав до Львова.[7]

Став членом УНДО, брав участь у суспільній праці, виборах до Сейму 1928 р. У 1932—1933 роках нострифікував диплом, щоб відкрити приватну канцелярію землеміра. У 1930—1937 році працював при воєводському землемірському відділі в Тернополі. 1937 р. покинув державну службу, став заприсяженим землеміром у Бучачі.[1]

Під час другої світової війни опинився разом з іншими бучачанами в Німеччині. 1947 року разом із дружиною і сином переселився до Каракасу, де отримав працю при міністерстві комунікації у відділі будови летовищ, швидко опанував іспанську. Брав участь у проєктуванні, будівництві, перебудові багатьох летовищ у Венесуелі, у розбудові урбанізованих околиць Каракасу. 1963 р. міністерство освіти й виховання Венесуели іменувало його професором університету в Суідад-Боліварі, де викладав геодезію, мірництво.

Діяльний в українських громадських об'єднаннях:

  • голова парохіяльного комітету Української католицької церкви в Каракасі (від заснування до смерти),
  • містоголова «Української громади» (Каракас),
  • засновник секцій інженерів, комбатантів, спортивної секції товариства «Чорноморці».[1]

Автор праці «Вища геодезія у щоденній практиці кожного інженера».[1]

Помер раптово.

Сім'я[ред. | ред. код]

Син Богдан, інженер за фахом, народився в Бучачі, закінчив вищі студії в Університеті Тулиса, проживав у Венесуелі, надав для видання книги «Бучач і Бучаччина» 100$.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 399.
  2. а б IX. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1913/1914 [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Тернопіль, 1914. — С. 84.
  3. Мельничук Б., Яворський Г. Король Антін… — С. 182.
  4. Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 768.
  5. Спис старшин, що повнили службу в Лєґіоні УСС від 1914 до листопаду 1918 р. [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.].
  6. Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 675.
  7. Мґр. Данилів Т. Організації молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 284.
  8. Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»… — С. 762.

Джерела[ред. | ред. код]