Аппалачі
| Аппалачі (Appalachian Mountains ) | |
 Аппалачі в Північній Кароліні
|
|
| Країна |  США Канада |
|---|---|
| Період | Ордовик 440—420 млн. років тому |
| Гороутворення | Таконське |
| Довжина | 3 300 км, Пд.-Зх. → Пн.-Сх. |
| Ширина | 300—560 км |
| Найвища точка | Мітчелл |
| - координати | 35°00′ пн. ш. 82°15′ зх. д. / 35.000° пн. ш. 82.250° зх. д. |
| - висота | 2 037 м |
 Орографічна схема Аппалач
|
|
Аппа́лачі (англ. Appalachian Mountains МФА: [ˌæpəˈleɪʃǝn](
слухати)) — гірська система на сході Північної Америки, в США і Канаді. Складаються з дуже старих вивітрених гір. Ряд поздовжніх паралельних хребтів середньою висотою 1 000—1 300 м. Окремі вершини понад 2000 м — найвища точка, гора Мітчелл (2 037 м). Довжина масиву 3 300 км, ширина 300—560 км. Назва походить від імені індіанського племені аппалачів.
Зміст |
Орографія[ред.]
Гудзоно-Мохокська долина ділить Аппалачі на Північні та Південні.
Північні Аппалачі[ред.]
Хвилясте плоскогір'я на північ від річок Мохок і Гудзон, висотою 400—600 м, над яким підносяться окремі масиви та хребти — Адірондак (1 628 м), Зелені гори (1 338 м), Білі гори (1 916 м) та ін. Структури із пологими вершинами та схилами, утворені переважно з метаморфічних та кристалічних порід, згладжені і сильно розчленовані долинами. Масиви розділені долинами тектонічного походження, які перетворені древнім льодовиком на троги. Виділяються Камберлендські гори, далі на схід — Аллеганські гори, часто назва Аллегани поширюється на всю систему Аппалач.
Південні Аппалачі[ред.]
Південні Аппалачі складаються з паралельних хребтів і масивів, розділених широкими долинами. В осьовій зоні складаються з крутого Блакитного хребта (де розташована найвища точка Аппалач — гора Мітчелл, 2 037 м) та численних коротких паралельних хребтів та масивів, які розділені широкими ерозійними долинами (Велика Долина та ін.) і котловинами. На сході до осьової зони примикає передгірське плато Підмонт, на заході — Аппалачське плато.
Орогенез[ред.]
Сьогоденні Аппалачі складаються з напластування порід різного походження: морські осадові породи, вулканічні породи і рештки порід стародавньої океанічної кори, що переконливо свідчить про те, що ці породи були деформовані під час колізії континентів. Утворення хребтів Аппалачі відбулося, близько 480 млн років тому, під час першого з кількох орогенезів колізії континентів, що призвели до утворення суперконтиненту Пангея з сьогоденними горами Аппалачі недалеко від центру. Оскільки Північна Америка та Африка були з'єднані, Аппалачі утворювали єдине гірське пасмо з Малим Атласом (Марокко) та Каледонськими горами (Шотландія) — див. Каледонський орогенез.
У середині ордовіка (близько 496-440 млн років тому), зміна руху плит призвела до першого орогенезу палеозою (Таконицький орогенез) у Північній Америці. Колись тиха пасивна окраїна перетворилося на вельми активну конвергентну границю тектонічної плити, коли океанічна плита, океану Япет, зазнала субдукцію під Північноамериканський кратон. З утворенням цієї нової зони субдукції, відбулося зародження гір Аппалачі. Разом із здійманням гір, відбувалась ерозія, що призводила їх руйнації. Крім Таконицького орогенезу відбулася ще низка орогенезів на терені сьогоденних Аппалачів, через колізію Північної Америки та Африки (див. Аллеганський орогенез)[1]
До кінця мезозою Аппалачі було, завдяки ерозії, перетворено у майже плоску рівнину[1]. Проте неотектонічне підняття омолоджених палеозойських складчастих структур у кайнозої призвело до утворення сьогоденних гір Аппалачі[2].
Родовища[ред.]
Північні та південно-східні частини Аппалач складені кристалічними породами, західні і південно-західні — переважно осадовими (пісковиками, доломітами, вапняками).
Гори багаті на корисні копалини. Відомі родовища кам'яного вугілля (Аппалачський кам'яновугільний басейн), нафти, газу, залізних руд, титану і азбесту, цинку, олова, бокситів, марганцю та ін.
Клімат[ред.]
Клімат Аппалач на півночі помірно холодний. Атмосферних опадів випадає понад 1 000 мм, пересічна температура січня —6 °C, —8 °C, липня + 16 °C, +18 °C. На півдні клімат помірно теплий, температура січня до +2 °C, липня +25 °C.
Гідрологія[ред.]
Багаті на гідроенергетичні ресурси через значний перепад висот, вузькі долини й достатню кількість опадів. Головні річки:
Природа[ред.]
Ґрунти переважно підзолисті і буроземні. Рослинність — хвойні, змішані та широколистяні ліси.
Література[ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Brooks, Maurice (1965), The Appalachians: The Naturalist's America; illustrated by Lois Darling and Lo Brooks. Boston; Houghton Mifflin Company.
- Caudill, Harry M. (1963), Night Comes to the Cumberlands. ISBN 0-316-13212-8.
- Constantz, George (2004), Hollows, Peepers, and Highlanders: an Appalachian Mountain Ecology (2nd edition). West Virginia University Press; Morgantown. 359 p.
- Weidensaul, Scott (2000), Mountains of the Heart: A Natural History of the Appalachians. Fulcrum Publishing, 288 pages, ISBN 1-55591-139-0
Примітки[ред.]
- ↑ а б «Geologic Provinces of the United States: Appalachian Highlands Province». USGS. Процитовано 2010-07-19.
- ↑ A record of Appalachian denudation in postrift Mesozoic and Cenozoic sedimentary deposits of the U.S. Middle Atlantic continental margin // Geomorphology. — Т. 2. — (September 1989) С. 119–157. DOI:10.1016/0169-555X(89)90009-3.
]
