Долина

Долина р. Дніпро поблизу Херсона.

Долина Фльотсдалур на сході Ісландії.

Долина річки Баксан, Північний Кавказ

Льодовикова долина U-подібної форми в пустелі Маунт-Худ

Геолого-геоморфологічний розріз похованої річкової долини

Доли́на — негативна, лінійно витягнута форма рельєфу з одноманітним падінням.

Загальна характеристика

Утворюється найчастіше в результаті ерозійної дії текучої води, хоча існують і так звані рифтові долини, що формуються в результаті тектонічної активності. Зачатковими формами річкових долин є балки та яри, які створюються непостійними (періодичними) водотоками. Долини зазвичай утворюють цілі системи; одна долина відкривається в іншу, ця, у свою чергу, в третю і т. д., поки їх водотоки одним загальним руслом не впадуть в яку-небудь водойму. У долини розрізняють схили і дно. У молодих долин дно буває нерозвиненим, вкрите піщаними валами, горбами, конусами виносу, а схили підходять до самої річки, будучи одночасно берегами річки, що протікає у ній.

Схили долини можуть бути високими або низькими, крутими або пологими. По крутизні обидва схили долини бувають однаковими або різними (асиметричними). У асиметричних долин Північної півкулі крутішим частіше буває правий, а в Південній півкулі — лівий схил. Долина є замкнутою складною формою рельєфу.

Різновиди і специфіка

Розрізняються гірські і рівнинні долини. Для перших характерна значна глибина при відносно невеликій ширині і нерівномірне падіння поздовжнього профілю (каньйону або ущелини). Рівнинні долини, як правило, широкі, мають незначну глибину і крутизну схилів, невеликі схили тощо.

У своєму верхів'ї долина найчастіше починається водозбірною воронкою або льодовиковим цирком. Рідше зустрічаються долини з відкритими верхів'ями. Гирлова (нижня) частина долини часто супроводжується дельтою чи конусом винесення або ж представляє собою затоку водойми, в яку впадає річка у вигляді губи або естуарія.

Річкові долини

Сметатичний поперечний розріз річкової долини
a- ширина річкового басейну;
b- ширина річкової долини;
c- заплава;
d- русло;
I- перша надзаплавна тераса;
II- друга надзаплавна тераса;
III- третя надзаплавна тераса;
1- вододільна лінія;
2- перегин схилу долини;
3- умовна точка на схилі без терас, що відповідяє рівню точки 2

Цей вид долин є дуже складною, розгалуженою і одночасно пов'язаною між собою єдиною системою ландшафтів. Вони чітко відособлені у фізико-географічному відношенні і різко контрастують за морфологією з материковими ландшафтами, які їх оточують. Блукаючий річковий потік, що постійно змінює напрям, призводить до великої мінливості долинного ландшафту, до його безперервної і глибокої перебудови. Річкові долини постійно омолоджуються, в них завжди можна спостерігати як початкові стадії формування рельєфу і розвитку біогеоценозів, так і пізніші. Специфічні для річкових долин і не мають аналогів серед зональних типів ландшафту гідрологічні особливості: весінньо-літні повені, дощові і вітрові паводки. Єдність річкових долин виявляється у великій синхронності розливів уздовж усього профілю долини. Заплави рівнинних річок є хорошими сінокісними угіддями; у безпечних від ерозії місцях розорюються, тераси також часто використовуються під посіви різноманітних сільськогосподарських культур, часто служать місцем розташування населених пунктів (особливо в гірських країнах). Схили долин нерідко бувають вкриті лісом.

Долина, окрім флювіальної, тобто сформованої дією текучої води, також може бути тектонічною, якщо її поява пов'язана з геологічною будовою рельєфу. До таких відносяться Алайська долина в Середній Азії і каліфорнійська Центральна долина в Північній Америці.

Посилання

• Univ.of Wisconsin
• Glacial moraine types (LEO dictionary)
• Glossary of Alpine Glacial Landforms
• SAR interferometry (analysis of valley forms in Fig.2 and 6)

Література

Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.