Аральське море
| Аральське море | |
|---|---|
 |
|
| Координати | |
| Розташування | |
| Розташування | Казахстан, Узбекистан (Центральна Азія) |
| Геологічні дані | |
| Тип | Безстічна область |
| Розміри | |
| Площа поверхні, км2 | 17 160 км² (2004), 28 687 км² (1998), 68 000 км² (1960) |
| Басейн | |
| Вливаються річки | Амудар'я, Сирдар'я |
| Країни басейну | Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Афганістан |
| Інше | |
| Міста та поселення | (Аральськ) |
 |
|
Ара́льське мо́ре (тюрк. арал-острів) — безстічне, солоне озеро в Туранській низовині в пустельній зоні на території Казахстану та Узбекистану.
Від початку 1960-х рівень моря сильно знизився (Сирдар'я і періодично Амудар'я не впадають в озеро); зараз озеро в більшості пересохло, за виключенням найглибших частин; регіон екологічного лиха. Площа Аральського моря до початку висихання була 66 458 км². Найбільша глибина була 68 м, середня — 15,5 м. У морі було багато островів загальною площею 2 345 км². Найбільші острови: Кугарал, Відродження, Барса-Кельмес.
Північний берег Аральського моря був сильно порізаний і мав кілька великих заток. Західний — рівний, підвищений, з крутими обривами—чинками висотою до 100—150 м. Східний і південний береги низовинні. Рівень Аральського моря і в ті часи був мінливий. Амплітуда коливання пересічних річних рівнів складала З м. Колишній рівень мав відмітку 52 м над рівнем океану. Коливання рівня Аральського моря залежали від стоку Аму-Дар'ї і Сир-Дар'ї, які його живлять. З будівництвом Каракумського каналу та Голодностепської зрошувальної системи відбулися значні зміни у водному балансі Аральського моря. Припинення стоку рік внаслідок надмірного зрошування призвело до висихання озера.
Солоність Аральського моря складала 10-11‰ (проміле). Північна частина Аральського моря взимку замерзала.
Судноплавство тривало близько 7 місяців.
В Аральсьскому морі водилося до 20 видів риб. Середньорічний вилов риби складав понад 350 тис. центнерів. Основні промислові риби — короп, лящ, вобла. Як не дивно, але зараз в пересолених водах тих басейнів, які залишилися на дні озера й досі є життя — існують кілька видів водоростей та живе один вид риби, хоч вважалося що коли солоність досягне такого рівня ніякого життя в озері окрім мікроорганізмів не залишиться.
Карту Аральського моря вперше склав О. І. Бутаков, у експедиції якого брав участь Т. Г. Шевченко, який дав низку зарисовок Аральського моря. Акишев А. О. першим провів топографічне знімання островів Аральського моря.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Кравчук П. А. Географический калейдоскоп. – К: Радянська школа, 1998. – 143 с.: ил. ISBN 5-330-00384-9.
- Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешов: Эрудит, 1993, 216 с.: ил. ISBN 5-7707-2044-1
[ред.] Посилання
.png){kind=small}
