Ачолі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ачолі
Acholi
Діти ачолі в таборі для переміщених осіб в Кітгумі.jpg
Діти ачолі в таборі для переміщених осіб в Кітгумі
Загальна кількість 800 000 осіб
Найбільші розселення Уганда Уганда
Flag of South Sudan.svg Південний Судан
Близькі етнічні групи луо
Нілотські народи
Мова ачолі (лог аколі)
Релігія християнство (католицизм і протестантизм)
мусульмани-суніти
традиційні культи (Анімізм),

Ачо́лі (самоназва — аколі; також ґанґ, шулі, макшдуру) — нілотський народ групи південних луо у Східній Африці; один з найбільших чисельно з 43-х народів Уганди.

Чисельність і територія проживання[ред.ред. код]

Ачолі на мапі етній Уганди

Люди ачолі населяють історичну область Ачоліленд (англ. Acholiland) на півночі Уганди, що охоплює райони Гулу, Кітгум і Падер, а також район Мегве на півдні сучасного Південного Судану (незалежна держава з липня 2011 року).

За результатами перепису в Уганді 1991 року було зареєстровано 746 796 осіб, які назвалися ачолі; ще бл. 45 000 осіб ачолі проживають поза Угандою[1].

Мова і релігія[ред.ред. код]

Мова ачолі — лог аколі, належить до західно-нілотських мов групи мов луо, носії розуміють мову ланго і часто решту мов луо.

Мова є писемною і має певні успіхи в просуванні у ЗМІ та розвитку літератури. Так, один з найвідоміших творів угандійської літератури «Пісня Лавіно» спершу був написаний Окотом п'Бітеком мовою ачолі, а вже тоді був здійснений авторизований переклад англійською.

У ачолі зберігаються традиційні вірування, є мусульмани-суніти, частково християни.

Історія і суспільство[ред.ред. код]

Вождь ачолі, фото Р. Бухти (Richard Buchta), 187780

Ачолі — нащадки тих луо, що згідно з переказами, прийшли на північ Уганди з регіону в долині річки Бахр-ель-Газаль у Південному Судані.

Починаючи з кінця XVII століття серед народів луо, що проживали в північній Уганді, розвинувся новий соціополітичний устрій, що характеризувався, головним чином, формуванням і узаконенням статусу панівної верхівки племені, яке очолював рводі (одн. Rwot, правитель).

До середини XIX століття у східному Ачоліленді існувало близько 60 невеликих поселень-вождівств[2].

Впродовж 2-ї половини XIX століття арабомовні торгівці з півночі почали називати північно-угандійських луо Shooli, що з часом трансформувалось у ачолі, ставши таким чином автонімом етносу[3].

У ачолі розвинута система вікових класів. Міцними і дотепер лишаються традиції взаємодопомоги.

Господарство[ред.ред. код]

Основні господарські заняття сучасних ачолі — розведення великої рогатої худоби і ручне тропічне землеробство (просо, елевсина, сорго, бобові, кунжут, кассава).

Серед ремесел розвитку набуло ковальство.

Культура[ред.ред. код]

Селище ачолі, фото Р. Бухти (Richard Buchta), 187780

Ачолі традиційно живуть у великих селищах, часто укріплених.

Житло ачолі — кругла у плані хатина, що являє собою жердяний каркас, обмазаний глиною, з гостроверхим конічним дахом з соломи і гілок.

Раніше ачолі практично не носили одягу, зараз поширення набула європейська одіж.

Основу раціону складають каші (переважно просяна) і молокопродукти, також кассава, овочі, фрукти, риба тощо. Популярний напій — просяне пиво.

Духовна культура ачолі представлена залишками традиційних вірувань (культи природи і предків), фольклором (зокрема, міграційними переказами), початками сучасної професійної і масової культури.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Ачолі на Ethnologue: Languages of the World, 15th edition. SIL International
  2. Webster 1970
  3. According to Atkinson (1994)

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]