Бруно Ганц
Бруно Ганц | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Bruno Ganz | ||||||
Ім'я при народженні | Bruno Ganz | |||||
Народився |
22 березня 1941 (83 роки) Цюрих, Швейцарія | |||||
Помер |
16 лютого 2019[1][2][3] (77 років) Au[d], Веденсвіль, Горген, Цюрих, Швейцарія | |||||
Поховання | Rehalp Cemeteryd[4] | |||||
Громадянство | Швейцарія | |||||
Діяльність | актор театру, кіноактор, кінорежисер, телеактор, актор | |||||
Alma mater | Цюрихський університет мистецтвd | |||||
Роки діяльності | 1960 — 2018 | |||||
IMDb | nm0004486 | |||||
Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
| ||||||
Бруно Ганц у Вікісховищі |
Бру́но Ганц (22 березня 1941, Цюрих — 16 лютого 2019, Au[d], Цюрих) — швейцарський актор, кар'єра якого на німецькому телебаченні та в кінопродукції нараховує майже 60 років. Відомий своєю співпрацею з режисерами Вернером Герцогом, Еріком Ромером, Френсісом Фордом Копполою та Вімом Вендерсом. Завоював широке визнання ролями Джонатана Ціммермана в трилері Американський друг (1977), Джонатана Харкера в х/ф Носферату — привид ночі (1979) та ангела Даміеля в романтичному фільмі Небо над Берліном (1987).
Вибіркова фільмографія[ред. | ред. код]
- 1976 — «Маркіза О»
- 1977 — «Американський друг»
- 1981 — «Провінціалка»
- 1987 — «Небо над Берліном»
- 1991 — «Діти природи»
- 1992 — «Наші останні дні»
- 1998 — «Вічність і один день» (Μια αιωνιότητα και μια μέρα) — Александр
- 2003 — «Лютер»
- 2004 — «Бункер»
- 2006 — «Вітус» (Vitus) — дід Вітуса
- 2008 — «Читець»
- 2011 — «Невідомий»
- 2013 — «Міхаель Кольхаас» (Michael Kohlhaas) — губернатор
- 2018 — «Дім, який побудував Джек» — Вердж
Театральні роботи[ред. | ред. код]
1962 року Ганц переїхав до Німеччини, де брав участь у численних фільмах та виставах. У 1970 році перебрався до Берліну, де почав працювати у заснованому Петером Штайном театрі «Шаубюне»[en]. Грав у виставах: «Мати» за романом Максима Горького, «Принц Фрідріх хомбургського» за Генріхом фон Кляйстом, «Смерть Емпедокла» за Фрідріхом Гельдерліном тощо.
Одна з кращих театральних ролей Бруно Ганца — Гамлет у постановці шекспірівської п'єси, здійсненої Штайном у 1982 році[5].
З 22 по 23 липня 2000 року Петер Штайн на всесвітній виставці ЕКСПО у Ганновері представив свій проект «Faust» — перша постановка повної версії «Фауста» Йоганна Гете. Вистава «Фауст I» тривала 8 годин, «Фауст II» — 14 годин. Згодом 20-годинну виставу було відтворено у Відні та Берліні. Роль Фауста виконав Бруно Ганц[6].
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.rts.ch/info/culture/cinema/10223869-l-acteur-suisse-bruno-ganz-est-decede-samedi-a-zurich.html
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ https://www.stadt-zuerich.ch/content/dam/stzh/prd/Deutsch/Bevoelkerungsamt/rund-um-den-tod/wissen---faq/prominente-friedh%c3%b6fe/Promi_Alpha.pdf
- ↑ Hamlet, Hitler oder Heidis Großvater: Bruno Ganz war ein Weltstar. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (17 лютого 2019). «Фауст» Бруно Ганца (ua) . Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-1-19.
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 17 червня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про швейцарського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2016) |
- Народились 22 березня
- Народились 1941
- Уродженці Цюриха
- Померли 16 лютого
- Померли 2019
- Померли в кантоні Цюрих
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Офіцери Ордена мистецтв та літератури
- Швейцарські театральні актори
- Швейцарські кіноактори
- Швейцарські телеактори
- Актори, які зіграли роль Адольфа Гітлера
- Офіцери ордена «За заслуги перед ФРН»