Бєлявський Олександр Генріхович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Генріхович Білявський
Beliavsky Bled 2002.jpg
Олександр Бєлявський, 2002
Країна СРСР СРСР
Дата народження 17 грудня 1953(1953-12-17) (60 років)
Львів
Титул Гросмейстер, Чемпіон СРСР 1974, 1980, 1987, 1990 рр.

Олександр Генріхович Білявський (* 17 грудня 1953, Львів) — радянський, український і словенський шахіст. Міжнародний гросмейстер. Єврей[1].

Біографічні відомості[ред.ред. код]

З 1994 виступав за Словенію. У 20 років став чемпіоном світу серед юнаків, у 21 рік — міжнародним ґросмайстром. Чемпіон СРСР 1974, 1980, 1987 і 1990 років. У 1983 році поступився у претендентському матчі за шахову корону майбутньому чемпіонові світу Ґаррі Каспарову. У складі збірної СРСР чотири рази вигравав золоті медалі Всесвітніх шахових олімпіяд, а також командні чемпіонати світу й Европи. Зараз український ґросмайстер виступає за збірну Словенії, проте, як і раніше, живе у Винниках біля Львова.

Шахова кар'єра[ред.ред. код]

Вже у 14 років став майстром спорту СРСР, виконавши норму в 1968 році на турнірі у Вільнюсі. Через рік Білявський — наймолодший учасник на юнацькому турнірі в Гронінгені, де набрав 6 очок з 9 і зайняв 3-е місце. Попереду нього були угорець Адорьян, Андраш і югослав Любомир Любоєвич.

У 1973 Білявський домігся права брати участь у юнацькій першості світу в англійському місті Тіссайд і став чемпіоном, набравши 8,5 очка з 11 можливих. На міжнародному турнірі 1974 в Лас-Пальмасі, розділивши 3-4-е місця, отримав перший гросмейстерський бал. Потім був блискучий успіх в чемпіонаті СРСР — 1-2-е місця з Михайлом Талем.

Білявський поступово висунувся в число найсильніших шахістів світу. Його результат на міжнародному турнірі в Аліканте(1978) є одним з найвидатніших в історії: 13 очок в 13 партіях. Білявського запрошували на представницькі турніри. Серед них був, наприклад, турнір в Бадені (1980), в якому брали участь гросмейстери, які мали коефіцієнт близько 2600. Білявський розділив 1-2-е місця з Борисом Спаським.

На початку 1981 він знову став чемпіоном СРСР, на цей раз разом з Псахісом, а в жовтні Олександр виграє традиційний міжнародний турнір в голландському місті Тілбурзі, випередивши знаних майстрів Петросяна, Портіша, Тіммана, Любоєвіча, Андерссона, Каспарова, Спаського.

У 1982 році успішно виступив на Міжзональний турнірі в Москві, посівши 2-е місце, слідом за Гаррі Каспаровим, і отримав право брати участь в Претендентському матчі. Жереб звів його в першому ж матчі з Гаррі Каспаровим, який вважав Олександра найнебезпечнішим суперником. Білявський програв матч з рахунком 3:6 (+1, −4, = 4).

Та невдача не зламала Білявського. Він був одним з лідерів збірної СРСР на всіх командних змаганнях з 1982 року, в тому числі — 1-е місце на 1-й дошці в 1984 році, показав найкращий результат у матчі з обраними шахістами світу. Втретє стає чемпіоном СРСР у 1987 році.

Продовжувало зростати і число перемог на престижних міжнародних турнірах — Вейк-ан-Зеє (1984 і 1985), Лондон (1985), Сочі (1986), Тілбург (1988), Мюнхен (1990), Амстердам (1990), Белград (1993), Чачін (1996), Поляниці-Здруй (1996)

Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.) Ukrainian Jews, Bible Discovered

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]