Василія Сивч
| м. Василія Сивч, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Вероніка |
| Народилася |
21 лютого 1894 Руський Керестур, Кулайd, Бач-Бодрогd, Угорське королівство, Австро-Угорщина |
| Померла |
14 грудня 1969 (75 років) Осієк, СФРЮ |
| Поховання | Осієк |
| Країна |
 Австро-Угорщина.svg){kind=small} Югославія |
| Місце проживання |
Яворів Перемишль Дрогобич Пряшів Рим |
| Діяльність | монахиня-василіянка, учителька, настоятелька |
| Титул | Головна дорадниця сестер ЧСВВ |
| Термін | 1954—1967 |
| Конфесія | УГКЦ |
| Родичі | Василь і Єлена |
Василія Сивч (хресне ім'я Вероніка, прізвище також Сівч; 21 лютого 1894, Руський Крстур — 14 грудня 1969, Осієк, Хорватія — українська монахиня василіянка, настоятелька монастирів у Галичині, учителька, провінційна настоятелька Європейської провінції сестер василіянок (1951—1954), Головна дорадниця Чину сестер святого Василія Великого в Римі (1954—1967).
Життєпис[ред. | ред. код]
Вероніка Сивч народилася 21 лютого 1894 року в Руському Крстурі, Бачка, тепер Сербія, в сім'ї українців греко-католиків Василя Сивча і його дружини Єлени з дому Семан. У 1909 році зі своєю рідною сестрою Анною (згодом у монашестві Амвросія) приїхала до Яворова, де вступила до учительської семінарії при монастирі сестер василіянок. Після двох років навчання 5 серпня 1912 року Вероніка вступила до монастиря, а 8 лютого 1913 року на облечинах отримала монаше ім'я Василія. Перші обіти склала 28 лютого 1914 року і продовжила навчання в учительській семінарії при Яворівському монастирі. Вічні обіти склала 5 серпня 1917 року.
У 1920—1929 роках була настоятелькою філіального дому в Перемишлі, керівничкою інтернату і префектою. У 1923 році як настоятелька брала участь у загальній капітулі сестер василіянок у Яворові. З 1929 до 1936 року — настоятелька в Дрогобичі, дорадниця ігумені яворівського монастиря і вчителька. У 1936—1939 роках була настоятелькою у Висоцькому Нижньому, а в 1939 році переведена на настоятельку до Перемишля, де прийняла ті ж самі обов'язки, що й раніше — настоятельки дому, керівнички інтернату і префекти. Під час Другої світової війни перебувала в Перемишлі. Про свої поневіряння особливо повоєнного періоду і приходу до влади польських комуністів написала у спогадах «Останні дні українського Перемишля: 1944—1947».[1]
У 1947 році після закриття монастиря комуністичною владою м. Василія Сивч залишила Перемишль[2] і виїхала до Пряшева (Чехословаччина), звідки в 1949 році приїхала до Югославії. З 1949 до 1951 року була ігуменею сестер василянок в Югославії, а з 1951 до 1954 року — протоігуменею Європейської провінції сестер василіянок з центром в Осієку, потім на першій Генеральній капітулі була обрана другою Головною дорадницею, а на другій Генеральній капітулі 1963 року — третьою Головною дорадницею[3]. Своєї другої каденції в Римі не відбула до кінця, бо в 1967 році за станом здоров'я змушена була покинути Рим і повернутися до Югославії.
Померла 14 грудня 1969 року в Осієку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ С. Василія Сивч, ЧСВВ. Останні дні українського Перемишля: 1944—1947 // На Христовій ниві. Спомини. Серія: Українська духовна бібліотека, Ч. 51. — Нью-Йорк: Видавництво ОО. Василіян, 1978, стор. 157—207 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
- ↑ Польща - Провінція Святого Хреста, Варшава. www.basiliansisters.org. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
- ↑ Generalate. www.basiliansisters.org. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Halagida I. «Szpieg Watykanu». Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896—1977) [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]. — Warszawa 2008. — 648 s. [с. 381 — коротка біограма с. Василії Сивч]
