Вахтове селище
Вахтове селище — польове поселення зі спеціально обладнаними під житло приміщеннями, де проживає вахтовий персонал в період перебування на об'єкті або території[1][2].
Вахтові селища розташовуються у житлових приміщеннях на території об'єкту несення вахтової служби чи поблизу, а за їх відсутності – у спеціально побудованих приміщеннях, пересувних вагончиках або кунгах. На кожне вахтове селище складається проєкт, який включає в себе всю інфраструктуру, призначену для його функціонування, зокрема план селища з прив'язкою до місцевості, склад приміщень, електро-, водо- і теплозабезпечення, схему під'їзних шляхів, обґрунтування засобів доставки персоналу, кошторис витрат на його будівництво і утримання. Крім того, у проєкті відображаються питання організації харчування, відпочинку і дозвілля працівників, їх медичного, торговельно-побутового, культурного і спортивного обслуговування. Вахтові селища розміщуються за умов дотримання санітарних норм і вимог пожежної безпеки та на мінімальній відстані від об'єкту несення вахтової служби. Обов'язковими вимогами при виборі місця для вахтового селища є скорочення часу переїзду працівників від місця проживання до місця безпосередньої праці. Проживання вахтового (змінного) персоналу у період міжвахтового відпочинку у вахтових селищах, як правило, забороняється[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про затвердження Положення про вахтовий метод служби (роботи) поліцейських, державних службовців та працівників органів і підрозділів Національної поліції України в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Zakon.rada.gov.ua. 13 грудня 2017. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Відділ кадрів. 24 липня 2017. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ Галузева угода між Державним агентством автомобільних доріг України з Профспілкою працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України на 2020-2022 роки (PDF). 6 березня 2020. Процитовано 5 серпня 2020.
| ||||||||||||||