Великі Лісівці
| село Великі Лісівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Попільнянська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040390030096909 |
| Облікова картка | с. Великі Лісівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1746 |
| Населення | 432 (2001) |
| Площа | 2,534 км² |
| Густота населення | 170,48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13526[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°58′58″ пн. ш. 29°22′20″ сх. д. / 49.98278° пн. ш. 29.37222° сх. д.Координати: 49°58′58″ пн. ш. 29°22′20″ сх. д. / 49.98278° пн. ш. 29.37222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
205 м |
| Водойми | р. Унава |
| Найближча залізнична станція | Попільня |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Б. Хмельницького, 7, смт Попільня, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13501 |
| Карта | |
  Великі Лісівці | |
 Великі Лісівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Великі Лісівці — село в Україні, у Попільнянській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 432 особи (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Розташоване за 8 км північно-західніше смт Попільня та залізничної станції Попільня, на правому березі річки Унава. Поблизу села пролягає автошлях Житомир — Сквира[2].
Населення[ред. | ред. код]
У середині 19 століття налічувалося 734 жителі, з них 722 православних, 12 католиків[3]. Станом на 1885 рік в селі мешкало 782 особи, налічувалося 104 дворових господарства[4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 319 осіб, з них: православних — 1 268, чоловіків — 619, жінок — 700[5].
Наприкінці 19 століття кількість населення становила 1 331 особу, з них чоловіків — 650 та 681 жінка, дворів — 215[6].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 729 осіб, дворів — 267[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 505 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 432 особи[7].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,38 % |
| російська | 1,62 % |
Історія[ред. | ред. код]
Відоме з 1746 року[2]. Входило до Паволоцького ключа, згодом, разом із ним, належало Ф. Уварову, який продав село Добровольському, той — Дяковському. У 1748 році збудовано нову церкву, на місці старої, описаної у візитації Паволоцького деканату 1746 року.
У середині 19 століття — поселення Сквирського повіту Київської губернії, на правій стороні Унави, за 12 верст північніше Паволочі. Землі 1 571 десятин, належить поміщикові Ф. Дяковському, католику, який придбав село у 1850 році. Церкві належало 53 десятини землі, в тому числі під лісом[3].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Попільнянської волості Сквирського повіту Київської губернії, на річці Унава. Були церковна парафія, школа, заїзд, лавка[4].
Наприкінці 19 століття — власницьке село Попільнянської волості Сквирського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Сквира — 30 верст, до волосного центру, с. Попільня, де розміщувалися також найближча поштова земська станція — 4 версти, до найближчої залізничної станції Попільня, де розміщувалася також поштово-телеграфна станція — 7 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво. У селі числилося 1 859 десятин землі, з них 830 десятин належало поміщикам, 860 десятин — селянам, церкві — 57 десятин, іншим прошаркам населення — 112 десятин. Село належало дворянинові К. Г. Дяківському, господарював сам поміщик, застосовував трипільну сівозміну. В селі була православна церква, церковно-парафіяльна школа, водяний млин, кузня, 2 маслобійні, казенна винна лавка, хлібна комора. Пожежна команда мала насос, 4 діжки та 2 багри[6].
У 1923 році включене до складу новоствореної Великолісовецької сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Попільнянського району Білоцерківської округи, адміністративний центр ради[9].
На фронтах німецько-радянської війни воювали 145 селян, з них 80 нагороджені орденами й медалями, 83 загинули. На їх честь встановлено пам'ятник та, у 1967 році, споруджено обеліск Слави.
У радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 247,3 га угідь, в тому числі 1 194,8 га рілля, 26 га саду, 13 га лісу, 5 га водоймищ. Були цегельний завод та пилорама. Господарство вирощувало зернові та технічні культури, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
В селі були восьмирічна школа, будинок культури, 2 бібліотеки, медичний пункт, сезонні дитячі ясла, 2 магазини[2].
17 серпня 2016 року включене до складу новоствореної Попільнянської селищної територіальної громади Попільняського району Житомирської області[10]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[11].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Дітковський Анатолій Павлович (1934—2021) — український вчений, доцент кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Національного медичного університету імені Олександра Богомольця.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 20 травня 2020.
- ↑ а б в г Великі Лісівці // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 575. — 15 000 прим.
- ↑ а б Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 212-213. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 21 червня 2023.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 171. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 83. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ а б Список населенных мест Киевской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 1359-1360. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 11 червня 2023.
- ↑ Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 221. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Великолісівецька сільська рада Житомирська область, Житомирський район. Процитовано 20 травня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 22 червня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Великі Лісівці [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
