Вюртцит
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Вюртцит | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | сульфіди |
| Підклас | {{{Підклас}}} |
| Група | {{{Група}}} |
| Генезис | {{{Генезис}}} |
| Ідентифікація | |
| Твердість за шкалою Мооса | 3,5—4 |
| Блиск | смолистий, на площинах спайності — скляний |
| Питома вага | 4—4,5 г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
Вюртци́т — мінерал класу сульфідів.
Зміст |
Загальний опис [ред.]
Склад: ZnS. Як правило, містить 60-63% Zn, до 8% Fe, 1-1,5(3,7)% Cd. Блиск смолистий, на площинах спайності — скляний. Крихкий. Твердість 3,5—4. Густина 4—4,5. Вюртцит характерний щільною гексагональною упаковкою атомів сірки. Цинкова руда. При температурі 1 020°С переходить у кубічну модифікацію — сфалерит.
Зустрічається в гідротермальних родовищах. Відомі родовища вюртциту у Польщі, Болівії. Збагачується подібно до сфалериту.
Різновиди [ред.]
Розрізняють:
- вюртцит 4Н, 6Н (політипні гексагональні модифікації вюртциту, в яких елементарна комірка охоплює 4 або 6 шарів найщільнішої упаковки);
- вюртцит 9R, 12R, 15R (3R), 21R (політипні тригональні модифікації вюртциту, в яких елементарна ромбоедрична комірка має 9, 12, 15 (3), 21 шар найщільнішої упаковки.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.
