Ганжа Петро Олександрович

Ганжа Петро Олександрович
Народження	15 липня 1939(1939-07-15) (84 роки) Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство і портрет
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1968)
Діяльність	художник, кераміст, мистецтвознавець
Вчитель	Крвавич Дмитро Петрович, Лащук Юрій Пилипович, Овсійчук Володимир Антонович, Сельський Роман Юліанович і Горбалюк Борис Васильович
Працівник	Завод «Художній керамік» і Національний музей народної архітектури та побуту України
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Ганжа Олександр Дорофійович
Брати, сестри	Ганжа Степан Олександрович
Ганжа Петро Олександрович у Вікісховищі

Петро́ Олекса́ндрович Ганжа́ (нар. 15 липня 1939, Жорнище) — український кераміст, художник, мистецтвознавець; член Спілки радянських художників України з 1970 року (секретар Спілки художників України у 1992­–2002 роках). Син майстра художньої кераміки Олександра Ганжі, брат килимаря Степана Ганжі, чоловік художниці Наталії Чернової.

Біографія

Народився 15 липня 1939 року в селі Жорнищі Іллінецького району Вінницької області (нині Україна). 1968 року закінчив факультет декоративно-прикладного мистецтва Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Дмитра Крвавича, Юрія Лащука, Володимира Овсійчука, Романа Сельського. Дипломна робота — набір українських сувенірів «Пісня» (керівник Борис Горбалюк, оцінка — добре).

Після здобуття мистецької освіти був направлений до Опішні, де протягом 1968—1973 років обіймав посаду головного художника на заводі «Художній керамік». Мешкав в Опішні в будинку на вулиці Агропунктівській, № 15, квартира № 1. З 1973 року працював у Києві, у Музеї народної архітектури та побуту України, де завідував експериментальними майстернями, очолював відділ народних художніх промислів; у 1979—1992 роках працював у Творчо-виробничому об'єднанні «Художник». З початку 1990-х років має свою майстерню на території Києво-Печерської лаври.

Мешкає у Києві, в будинку на Оболонському проспекті, № 16.

Творчість

Працює в галузях станкового живопису, прикладного (художній текстиль, кераміка) і монументального мистецтва. Серед робіт:

кераміка

• цикл тарілок за мотивами українських народних пісень (1968);
• фаянсові декоративні полумиски з підполивними розписами на історичні теми: «Козак Мамай», «Еней», «Козак Мамай і молодиця», «Рідна мати моя», «У Києві на Подолі козаки гуляють», «Роксолана», «Ой дуб, дуба, дуба», «На вулиці музика грає», «Ой у лузі над водою калина цвіте», «Одарка», «Карась», (1968—1972), «Україна» (1988);
• порцелянова ваза «Козацький вихор» (1993);
• таріль, присвячена фундації імені Олега Ольжича (1995);

килими та гобелени

• «Вершники» (1989);
• «Козак Мамай» (1992);
• «Засвіт встали козаченьки» (1993);
• «Козак – душа правдивая» (1993);
• «Козацька мелодія» (1993);
• «Запорожці у поході» (1993);
• «Похід козаків» (1995);
• «Аркан» (1995);

монументальні роботи

• оформлення станцій метро: у Харкові — «Левада» (1974, знищено), «Київська» та «Студентська» (1979, у співавторстві з Наталією Черновою); у Києві «Оболонь» (1981, композиція з кованого металу «Театральна Україна»);
• оформлення готелю «Україна» в Москві (1980, керамічні панно «Лукаш» і «Мавка»);

ст. метро «Оболонь»	ст. метро «Оболонь»	ст. метро «Київська»	ст. метро «Студентська»

Картини «Воїн АТО Убийлихо» (2014, 2017)

живописні портрети

• Семена Корпанюка (1966);
• Олександри Селюченко (1969);
• Романа Корогодського (1970);
• Наталії Чернової (1970);
• Віталія Ханка (1998);
• Антона Штепи (1998);
• Марії Сметанської (1998);
• Степана Сапеляка (2001);
• Оксани Родак (2001);
• Олекси Ющенка (2002);
• доньки шейха (2002);
• Павла Муравського (2003);
• Вільямса Моргана (2005);
• Алекса Мілянич» (2010);
• Воїн АТО Убийлихо (2014; 2017);

інші картини

• «Польові квіти» (1997);
• «Колядники в селі» (1998);
• «Окраїна Опішні» (2001;
• «Біла-біла зимонька водить коляду» (2003, разом з Наталією Черновою).

• 
  Картина «Біла-біла зимонька водить коляду».

Твори зберігаються у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні, у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Харківському художньому музеї, в приватних колекціях у Канаді й США.

Виставки

• Перша персональна виставка картин художника «Під сяйвом Лаври» відбулася в Києві 2014 року.
• У серпні 2015 року в Харкові в творчому клубі «Вітальня на Дворянській» і в січні 2016 року в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві пройшли виставки під гаслом «Твої таланти, Україно», де експонувалися твори мистецької династії Чернова та Ганжі.

Мистецтвознавчий доробок

Автор книги «Таємниці українського рукомесла», що вийшла друком 1996 року в київському видавництві «Мистецтво» накладом 2500 примірників. Ілюстроване видання знайомить читачів з багатовіковим надбанням українських народних майстрів, розвитком і сучасним станом українських народних промислів та з особливостями художніх ремесел. Також автор мистецтвознавчих статей, зокрема:

• «Відродження традиційних осередків народного мистецтва» // «Народна творчість та етнологія», 1989, № 4;
• «Живопис Миколи Бегми» // «Народна творчість та етнологія», 1991, № 3;
• «Іван Білик» // «Народне мистецтво», 1997, № 2;
• «Різдвяний салон: Від трипільців до модерну» // «Образотворче мистецтво», 1998, № 1.

Література

• Ганжа Петро Олександрович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 51.

• М. Шудря. Ганжи // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 141. — ISBN 5-88500-071-9.;
• В. М. Ханко. Ганжа Петро Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 370–371. — ISBN 966-02-3355-8.