Гаррота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
CMEPTHA KAPA
Палач у экспозиции орудий пыток.jpg
Сучасні види
Газова камера
Електричний стілець
Обезголовлювання
Побиття камінням
Повішення
Розстріл
Смертельна ін'єкція
Історичні види
Damnatio ad bestias
Poena cullei
Варіння в окропі
Вітер диявола
Гакування
Гаррота
Гільйотина
Децимація
Замуровування
Кілювання
Кривавий орел
Колесування
Лінчі
Поховання живцем
Розп'яття
Посадження на палю
Спалювання
Утоплення
Четвертування
Гаррота в музеї тортур
Страта гарротою на Філіпінах

Гаррота (ісп. garrote, dar garrote — закручування, затягування; страчувати) — знаряддя страти та тортур.

Історія[ред.ред. код]

Вперше про гарроту (або її подібність) згадується в стародавньому Китаї — так звана «тятива лука» (bow-string), коли засудженого прив'язували до стовпа, в якому було просвердлено два отвори, крізь них пропускали мотузок, захлеснутий навколо шиї засудженого. Кінці мотузки прив'язували до зігнутого могутнього лука, відпускали його і таким чином затягували зашморг навколо шиї засудженого, поки той не вмирав.

В Іспанії Гаррота була введена указом Фердинанда II, щоб замінити існуючі до того жорстокі способи повішення. Вважається, що гаррота була «благородною» формою страти і їй піддавали виключно дворян. Так був страчені знамениті Хосе, герой «Кармен», і касик Атагуальпа, повелитель Інків.

Остання офіційно зареєстрована страта із застосуванням гарроти була зроблена в 1975 році.

Різновиди[ред.ред. код]

Спочатку зашморг (душіння) був просто синонімом повішення. Проте вже в Середньовіччі кати почали удосконалювати мотузяний зашморг, поки не отримали інструмент, що став таким поширеним в ці століття. Європейські кати використовували спочатку гарроту, щоб припинити страждання людей, зламаних на колесі, але до XVIII століття в голови європейських законників прийшла думка використовувати повільне душіння як самостійну страту.

Спочатку гаррота була простим стовпом з просвердленим в нім скрізним отвором. Засудженого прив'язували до стовпа стоячи, або усаджували на стілець перед стовпом, мотузком обвивали його (або її) шию. Кінці мотузка пропускали крізь отвір в стовпі. Кат брав в руки обидва кінці і, затягуючи петлю, поволі душить жертву.

Пізніше засудженого стали усаджувати на вузьку лавку, прикріплену до стовпа, а кат став використовувати палицю, протягнуту крізь мотузок. Крутивши її, він затягував петлю, що здавлювала шию засудженого. Ця форма душіння розвинулася в залізний ошийник, що складається із смуги, протягнутої у вушка, закріплені на стовпі і фіксованою на могутньому болті, встановленому позаду стовпа. При закручуванні гвинт тягнув назад кінці ошийника, затягуючи його і поволі душив засудженого. Ця форма страти була боліснішою і тривалішою (до 10 хвилин), чим повішення.

У більшості країн поступово з'являлися удосконалення гарроти, щоб зробити цю страту менш болісної. Наступною формою гарроти став дерев'яний стілець, на який усаджували засудженого із зв'язаними за спиною руками. Пізніше цей стілець зробили ще масивнішим, додавши до нього кільця, до яких прив'язувалися вірьовки, що фіксували зап'ястя, передпліччя, талію і ноги смертника. Позаду стільця знаходився дерев'яний стовп, на якому був закріплені ошийник, що фіксував шию злочинця і могутній болт, що повертається за допомогою поперечної рукоятки. Болт закінчувався гострою шпилькою або невеликою бритвою у вигляді зірки. Коли кат затягував гвинт, вістря встромлювалося в шию засудженого, ламало хребет і входило в спинний мозок. Таким чином прискорювалася смерть і засуджений не випробовував страждань повільної асфіксії.

У деяких моделях використовувалися два ошийники, один з них був прикріплений до рухомого болта, а другий нерухомо встановлений на стовпі. Коли всі приготування до страти були виконані, кат починав обертати гвинт, внаслідок чого один ошийник починав тягнути шию засудженого, нерухомо утримувану другим ошийником. Це змішало шийні хребці і викликало негайну втрату свідомості і швидку смерть (як при сучасному повішенні шляхом довгого падіння).

Механізм смерті при душінні схожий з таким при повішенні, також як і при ньому відзначається сильне сексуальне збудження, що виявляється в ерекції і сім'явипорскуванні у чоловіків і виділенні вагінального секрету у жінок. Причина цього лежить в подразненні браком кисню екстрапірамідних центрів головного мозку, відповідальних за цю функцію.

Джерела[ред.ред. код]