Йоган Гейзинга
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Йоган Гейзинга | |
| Johan Huizinga | |
 Йоган Гейзинга, з архіву музею Letterkundig |
|
| Дата народження: | 7 грудня 1872 |
|---|---|
| Місце народження: | Ґронінґен |
| Дата смерті: | 1 лютого 1945 |
| Місце смерті: | Де Штєеґ |
| Національність: | нідерландець |
| Громадянство: |  Нідерланди |
| Рід діяльності: | історик, культурознавець, філософ |
| Роки активності: | 1905 — 1940 роки |
| Magnum opus: | Homo Ludens (1938) |
Йо́ган Ге́йзинга (Гьойзінга, нід. Johan Huizinga, *7 грудня 1872, Ґронінґен — †1 лютого 1945, Де Штєеґ) — нідерландський історик, теоретик культури.
Зміст |
[ред.] Біографія
Йоган Гейзинга народився в місті Ґронінґен (Нідерланди) в родині священика-меноніта. Вивчав історію ідоєвропейської літератури і загальну історію, зокрема історіографію та теорії виникнення і розвитку світової культури.
У 1905 році отримав посаду професора Ґронінґенського університету, де викладав до 1915 року. Надалі перейшов до Лейденського університету, де активно працював у сфері суспільно-політичної критики доби 1920-30 роках.
Від 1938 року Йоган Гейзінга — голова Міжнародного комітету з культурного співробіництва Ліги Націй.
Й. Гейзинга викладав у Лейденському університеті і залишався його професором до 1940 року — до заборони німецькими окупантами вести викладання.
У роки окупації Нідерландів у 1942 році вченого було заарештовано німцями та ув'язнено і запроторено на декілька місяців до канцтабору Сінт Міхільсґестель (Sint Michielsgestel) біля міста Арнем, після чого йому вже не дозволили повернутися до Лейдена.
Йоган Гейзинга помер від виснаження у вигнанні в Де Штєеґ (De Steeg) 1 лютого 1945 року.
[ред.] Наукова і творча діяльність
Вже у ранній науковій діяльності Й. Гейзінга зажив світової слави як прискіпливий дослідник історії західноєвропейського, зокрема нідерландського Середньовіччя та епохи Відродження. Найвідоміші прці цього періоду: «Осінь Середьовіччя» (нід. Herfsttij der Middeleeuwen, 1919) та «Еразм» (1924).
У 20-30 роки ХХ ст. Йоган Гейзінга вніс багато нового в розуміння предмета і методу історичної науки. Його студії ролі міфів і фантазії в світовій цивілізації, а також гри як загального принципу становлення людської культури (найвідоміший твір вченого-філософа Homo Ludens «Людина, що грає»,1938) сприяли формуванню нових напрямів в антропології історичній, зокрема структурної антропології французького етнографа і соціолога К. Леві-Строса.
Паралельно з О. Шпенглером Й. Гейзінга працював над проблемами типологізації культур, морфологічного аналізу культурно-історичних епох. Праці 1930-40 років присвячені критиці масової культури, наголошють на цивілізаційній кризі і перегукуються з працями Х. Ортеги-і-Гассета.
[ред.] Бібліографія
- Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури., Київ: «Основи», 1994 (укр.)
- Homo Ludens; Статьи по истории культуры., М.: «Прогресс — Традиция», 1997 ISBN 5-89493-010-3 (рос.)
- Осень Средневековья. Исследование форм жизненного уклада и форм мышления в XIV и XV веках во Франции и Нидерландах., М.: «Айрис-пресс», 2004 (рос.)
[ред.] Джерела і посилання
- Галушко К.Ю. «Гейзинга Йоган», стаття // Енциклопедія історії України. Том 2., К.: «Наукова думка», 2004, стор. 66-67
- Гейзинга Й. У затінку завтрашньої днини. — на сайті «Бібліотека Гумер» — Культурологія (рос.)
- Гейзинга Й. Homo Ludens. Статтті з історії культури. — на сайті «Бібліотека Гумер» — Культурологія (рос.)
- Гейзинга Й. Політичне і воєнне значенння рицарських ідей у пізньому Середньовіччі. — на сайті «Бібліотека Гумер» — Історія (рос.)
