Гетерохроматин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
На малюнку показано розташування гетерохроматину в ядрі клітини людини

Гетерохроматин — конденсований (компактизований) стан хроматину, що утворює хромоцентри в ядрі на стадії інтерфази, а також ділянки інтенсивного забарвлення на метафазних хромосомах. Особливістю гетерохроматину є транскрипційна інертність ДНК, що входить до його складу.

Історія відкриття і досліджень[ред.ред. код]

На початку XX століття дослідниками в галузі цитології були помічені особливості забарвлення ядра та хромосом. Як в інтерфазному ядрі, так і в хромосомах були знайдені ділянки більш інтенсивно забарвлені специфічним до ДНК барвником. Німецький дослідник Еміль Хайц вперше висунув гіпотезу, що інтенсивно зафарбовані частини ядра і хромосом відповідають більш щільно компактизованому хроматину. Ним було введено терміни «гетерохроматин» для даних районів і «еухроматин» для деконденсованого генетично активного хроматину[1][2].

Конститутивний (структурний) і факультативний гетерохроматин[ред.ред. код]

Більшість дослідників розрізняють поняття конститутивний і факультативний гетерохроматин.

Конститутивний (структурний) гетерохроматин залишається висококомпактизованим протягом всього клітинного циклу, фактично не має генів, ДНК-компонент структурного гетерохроматину представлений сателітними ДНК.

Факультативний гетерохроматин найчастіше є формою існування інактивованих в ході індивідуального розвитку локусів хромосом. Його особливістю є здатність переходити в активний стан, деконденсуватися.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Elgin, S.C. (1996). «Heterochromatin and gene regulation in Drosophila». Curr. Opin. Genet. Dev. 6 (2). с. 193–202. doi:10.1016/S0959-437X(96)80050-5. ISSN 0959-437X. 
  2. van Steensel, B. (2011). «Chromatin: constructing the big picture.». The EMBO Journal 30 (10). с. 1885–95. PMC 3098493.