Гомілетика

Середньовічна проповідь

Гоміле́тика — (грец. ὁμιλητής — проповідь, бесіда). Як наука була сформована досить давно. Вважається, що першим її курсом була «Християнська доктрина» Августина Блаженного (354—430 рр.), а остаточно сформувала доктрина Папи Григорія І (Григорія Двоєслова, нар.бл.450 р.) «Пастирське правило».

Володіє кількома енциклопедичними визначеннями:

1. наука про церковне красномовство або інакше про проповідництво;
2. церковно-богословська наука, що вивчає правила церковного красномовства або проповідництва;
3. вчення про християнське церковне проповідництво.

Склад

Складається із кількох частин:

Перша із частин − фундаментальна або принципіальна гомілетика, що вивчає питання про істоту чи природу проповіді, наприклад в якій мірі відносяться церковна проповідь і ораторське мистецтво.

Друга частина − матеріальна гомілетика має нормативний характер і займається питанням складу проповіді. До прикладу у Західній Європі кінця Середньовіччя відбувалось масове захоплення античною літературою, таким чином твори поєднувались із проповідями, і хоч гомілетика уникає історизму все ж це послуговує унікальним історичним джерелом, крізь призму якого відображаються окремі цікаві деталі своєї епохи.

Третя частина — формальна або конструктивна, займається розглядом побудови проповіді і її викладу, манеру проголошення і навіть міміку й пози проповідника.

Джерела

• «Специальные историчиские дисциплины» В. Замлинский та ін. - Київ, 1992 (рос.)