Горобівка
| село Горобівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Сумський район |
| Громада | Річківська сільська громада |
| Облікова картка | Горобівка |
| Основні дані | |
| Населення | 396 |
| Поштовий індекс | 41833 |
| Телефонний код | +380 5443 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°05′11″ пн. ш. 34°21′59″ сх. д. / 51.08639° пн. ш. 34.36639° сх. д.Координати: 51°05′11″ пн. ш. 34°21′59″ сх. д. / 51.08639° пн. ш. 34.36639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
147 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41833, Сумська обл., Білопільський р-н, с. Горобівка, вул. Гагаріна, 1 |
| Сільський голова | Усенко Михайло Дмитрович |
| Карта | |
  Горобівка | |
 Горобівка | |
| Мапа | |
| |
Горобі́вка — село в Україні, Сумській області, Сумському районі. Населення становить 396 осіб. До 2018 орган місцевого самоврядування — Горобівська сільська рада.
Після ліквідації Білопільського району 19 липня 2020 року село увійшло до Сумського району[1].
Географія[ред. | ред. код]
Село Горобівка розташоване на правому березі річки Вир, вище за течією на відстані 1.5 км розташоване село Кравченкове, нижче за течією примикає село Біловишневе, на протилежному березі — села Зарічне та Безсокирне.
Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Поруч пролягає автомобільний шлях Т 1908.
Історія[ред. | ред. код]
- Село засноване в середині XIX ст.
- Історія зруйнованої церкви. У другій половині XVIII століття в селі Горобівка була побудована дерев'яна церква святого Георгія Змієборця, яка зазнала перебудови у 1860 році. На кошти парафіян у 1865 році було споруджено однопрестольну муровану Георгіївську церкву. При цьому храмі діяла церковнопарафіяльна школа. До парафії входили села: Дудченки, Максимівщина, Горобівка, Безсокирне, Біловишневе, Штанівка, Зарічне, Омельченки та хутір Троїцький. Служби в храмі правилися до 1938 року. В 1938—1930 роках колгосп «Червоний партизан» переобладнав церкву під клуб. Під час німецької окупації, у 1941—1943 роках служби в храмі були відновлені. Є відомості, що храм діяв включно до 1961 року, а потім правління колгоспу знову повернуло споруду у розпорядження клубу. У червні 1985 року церкву підірвали.[2]
- Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 506 осіб, з яких 227 чоловіків та 279 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 395 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,19 % |
| російська | 3,79 % |
| білоруська | 0,25 % |
| молдовська | 0,25 % |
| інші | 1,52 % |
Економіка[ред. | ред. код]
- Молочно-товарна ферма.
- Садовий коператив «Жолобок».
- КСП «Вир».
Уродженці села[ред. | ред. код]
- Василинюк Валентина Михайлівна (*1940, с. Горбівка Білопольського району — †1996, м. Чернівці) — новатор виробництва, кавалер ордена Леніна. Після закінчення школи доля привела її на Буковину. Працювала на Чернівецькому гумовзуттєвому заводі, де освоїла всі операції технологічного процесу виготовлення клеєного взуття, здобула професію швачки-мотористки, працювала бригадиром. Нагороджена орденами: Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції. Вона номінант енциклопедичного видання «Вони прославили Буковину». — Чернівці: Черемош, 2010. — С. 297. — ISBN 978-966-181-049-4.
- Дунь Валентин Степанович (1931—2008) — заслужений працівник сільського господарства України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / авт.-упоряд. О. М. Корнієнко (укр.) . Суми: Ярославна. 2007. с. 26. ISBN 978-966-7538-17-0.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела[ред. | ред. код]
- Книга Пам'яті Сумської області [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]: в 3 т. Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втпвчених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко. — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с., іл.
- Покидченко Л. А. Голодомор 1932 193 років на Сумщині. — Суми: Ярославна, 2006. — 356 с. : іл.
- Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців: збірник матеріалів / упоряд., авт. передм. та прим. С. В. Пятаченко. 3-є вид. доп. — Суми: МакДен, 2019. — 368 с.
- Нагорна І. Живе село — живе Україна // Білопільщина. — 2017. — 20 трав. — С. 8.
- Моє село — моя колиска // Білопільщина. — 2009. — 29 серп. — С. 7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]
