Державін Гаврило Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гаврило Державін
Гавриил Державин
Vladimir Borovikovsky 001 (portrait of Gavrila Derzhavin).jpg
Портрет написаний Боровиковським
При народженні: Гавриїл Романович Державін
Дата народження: 3 (14) липня 1743(1743-07-14)
Місце народження: село Сокури, Казанська губернія, Російська імперія
Дата смерті: 8 (20) липня 1816(1816-07-20) (73 роки)
Місце смерті: маєток Званка, Новгородська губернія, Російська імперія
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Рід діяльності: російський поет
Напрямок: класицизм


Гаврило (Гавриїл) Романович Державін (3 (14) липня 1743(17430714), село Сокури, Казанська провінція, Казанська губернія, Російська імперія (нині село Лаішевського району, Респу́бліка Татарста́н, Приволзька федеральна округа, Російська Федерація) — 8 (20) липня 1816, маєток Званка, Новгородська губернія) — російський поет епохи Просвітництва, представник класицизму.

Біографія[ред.ред. код]

Рід Державіних походив від одного з татарських мурз.
Гавриїл Романович народився в родовому маєтку в селі Сокури недалеко від Казані, де й пройшло його дитинство. Він рано втратив батька, секунд-майора Романа Миколайовича. Мати — Текла Андріївна (уроджена Козлова).

Від 1762 року служив у Санкт-Петербурзі, у Преображенському полку, спочатку солдатом, а від 1772 року на офіцерській посаді. У 17731774 роках бере участь у придушенні повстання Пугачова.

Літературна і громадська популярність приходить до Державіна у 1782 році, після написання оди «Феліція», яка вихваляє імператрицю Катерину II. Державіна призначають намісником Олонецької губернії, а з 1785 року губернатором — Тамбовської. В обох випадках спроби Державіна навести лад, боротьба з корупцією призводять до конфліктів з місцевою елітою, та у 1789 році він повертається до столиці, де займає різні високі адміністративні посади. Весь цей час Державін не залишає літературну працю, створює оди «Бог» (1784), «Грім перемоги, роздавайся!» (1791, неофіційний Російський гімн), «Вельможа» (1794), "Водоспад " (1798) й багато інших.

Неодноразово Гавриїл Романович відвідував садибу Зубриловка, що належала його другові Сергію Федоровичу Голіцину. Точно відомо, що він відвідував садибу восени 1788 року.[1]

Картина Іллі Рєпіна «Ліцейський іспит»

У 1803 році Державін йде у відставку, поселяється в Санкт-Петербурзі та у своєму маєтку Званка у Новгородській губернії. В останні роки свого життя займався виключно літературою.

Гавриїл Романович і його дружина Дарина Олексіївна поховані в Спасо-Преображенському соборі Варлаама-Хутинського монастиря поблизу Великого Новгорода.

Державін помер 1816 року в своєму будинку в маєтку «Званка». Труну з тілом покійного на баржі Волховом відправили в останню подорож. Під час Другої світової війни монастир був зруйнований. Постраждала й могила Державіна. У 1959 році відбулося перепоховання останків поета і його дружини в Новгородському Дитинці. У 1993 році, у зв'язку з 250-річчям поета, його останки було повернуто в монастир.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Малінін Георгій Олександрович. Пам'ятні місця Саратовської області. Саратов: Саратовське книжкове видавництво, 1958. — 167 с.

Посилання[ред.ред. код]