Джейн Сеймур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джейн Сеймур
Jane Seymour
Джейн Сеймур
Джейн Сеймур
Ганс Гольбейн Молодший, 1536
Музей історії мистецтв, Відень
(нім.
Kunsthistorisches Museum)
Королева-консорт Англії
Попередник: Анна Болейн
Спадкоємець: Анна Клевська
 
Народження: 1508
Смерть: 24 жовтня 1537(1537-10-24)
палац Хемптон-корт, Річмонд, нині — західне передмістя Лондона, Англія
Батько: Джон Сеймур
Мати: Маргарет Уентворт
Чоловік: Генріх VIII
Діти: Едвард VI

Джейн Се́ймур (англ. Jane Seymour; * 1508 — †24 жовтня 1537) — третя (після Анни Болейн) дружина короля Англії Генріха VIII, мати Едварда VI.

Біографія[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Сім'я Сеймур належала до давнього дворянського роду і була пов'язана родинними зв'язками з деякими могутніми аристократичними кланами, зокрема, леді Елізабет Говард, мати Анни Болейн, була кузиною матері Джейн, таким чином Джейн і Анна були троюрідними сестрами (їх спільною прабабусею була леді Елізабет Чені).

Незважаючи на знатне походження, Сеймури вважали за краще вести непримітне життя, хоча в молодості сер Джон Сеймур, батько Джейн, займався дипломатичною кар'єрою, а його дружина, леді Маргарет Уентворт (у деяких джерелах іменується як Марджері), була однією з найблискучіших дам при дворі Генріха VIII і музою поета Джона Скелтона.

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Ймовірно, майбутня королева народилася і виросла в батьківському маєтку Вулфхолл в графстві Вілтшир.

Точна дата народження Джейн невідома, більшість дослідників зійшлися на тому, що вона з'явилася на світ не пізніше 1508 року і була старшою з дочок сера Джона і леді Маргарет. Адже відомо, що на церемонії поховання Джейн в 1537 році її катафалк супроводжували 29 жінок, оскільки, згідно з традиціями того часу, їх кількість відповідала кількості років, які прожила покійна. Таким чином, найточнішим роком її народження можна вважати 1508.

На відміну від попередніх дружин короля, Джейн здобула посередню освіту, достатню лише для того, щоб уміти читати і писати. Основну увагу у вихованні дівчат з дворянських сімей в XVI столітті приділяли традиційним жіночим заняттям: рукоділля і ведення домашнього господарства.

Вперше Джейн Сеймур з'явилася при дворі як фрейліна Катерини Арагонської в середині 1520-х років. Її старший брат, Едуард Сеймур, на той час вже мав певні успіхи в кар'єрі придворного: у дитинстві він служив пажем в свиті «французької королеви» Марії Тюдор, а після повернення в Англію обіймав різні посади при королеві і кардиналові Уолсі.

Після анулювання шлюбу з Катериною і одруження Генріха на Анні Болейн в 1533 році, Джейн і її сестра Елізабет перейшли в штат нової королеви.

Дорога до трону[ред.ред. код]

Вже влітку 1533 року посланець імператора Карла V, Есташ Шапюї, відзначав в своїх донесеннях, що королева Анна «впала в ревнощі — і не без підстав»[1]. Швидкоплинні зв'язки короля з фрейлінами спочатку їй не загрожували, але після народження доньки Єлизавети (замість довгоочікуваного сина) і кількох викиднів Генріх почав віддалятися від дружини.

У вересні 1535 року, під час подорожі по країні, король і королева зупинилися у Вулфхоллі, спадковому володінні Сеймурів. Саме там Генріх вперше звернув увагу на доньку господаря, леді Джейн Сеймур. Це була повна протилежність Анні, як за зовнішністю, так і за характером: білява, бліда, спокійна і скромна дівчина. Якщо Анну всі порівнювали з відьмою — вона була худа, темноволоса і чорноока, а крім того, зухвала і примхлива, то Джейн була схожа на світлого ангела, втілення спокою і покірності.

Дослідники досі вказують різні дати першої зустрічі Джейн і Генріха, але сходяться в тому, що вони були знайомі ще до візиту Генріха у Вулфхолл. Із записів в приходських книгах відомо, що на Різдво 1533 року король вручив декільком фрейлінам дарунки — в числі відмічених була і леді Сеймур.

На кінець 1535 року стосунки Генріха і Анни Болейн мали вельми натягнутий характер, і король починав замислюватися про розлучення з нею. Джейн і її оточення все частіше підштовхували його до думки про незаконність браку з Анною, і незабаром він вже привселюдно заявляв, що його «спокусили і заманили в цей шлюб чаклунством» і що йому «слід взяти іншу дружину»[2].

Вже в березні 1536 року Генріх відкрито робив дарунки Джейн і бував з нею на людях, чим викликав обурення з боку королеви. Придворні ж поспішали засвідчити свою повагу новій фаворитці, Анну покинули майже всі її прибічники. Після чергового викидня в січні 1536 року, її доля була вирішена: вона була обезголовлена 19 травня цього ж року по сфабрикованому звинуваченню в «державній і подружній зраді».

Королева[ред.ред. код]

Відразу ж після страти Анни Болейн Таємна рада короля подала йому прохання з рекомендацією знайти собі незабаром нову дружину. Це було звичайною формальністю, оскільки 20 травня, через день після смерті Анни, Генріх і Джейн таємно заручилися, а 30 травня архієпископ Кентерберійський Томас Кранмер повінчав їх в каплиці Уайтхолла.

4 червня Джейн офіційно проголосили королевою Англії, але Генріх не квапився з її коронацією, доки не мав впевненості, що нова дружина не безплідна.

Як королева Джейн влаштовувала майже всіх: добра, тиха, благочестива, а крім того, вона залишалася послідовницею старої релігії — католицизму — і співчувала опальній принцесі Марії, доньці першої дружини Генріха Катерини Арагонської. Лише прибічники протестантизму залишилися невдоволеними, побоюючись, що Джейн впливатиме на церковні реформи. Але вона була далека від політики. Лише один раз нова королева наважилася заступитися за учасників «Благодатного паломництва» (повстання в північних графствах Англії в 1536-1537 роках, основною причиною якого була незадоволеність високими податками і церковними реформами: повсталі виступали за відновлення католицизму і монастирів) і звернулася до Генріха з проханням відновити хоч б деякі монастирі, чим викликала лише його роздратування і гнів. Король різко прикрикнув на Джейн і наказав надалі не втручатися в справи державного значення, нагадавши, що попередня королева поплатилася за це життям.

Джейн більш не намагалася вплутуватися в політику. Віднині сенсом її життя було прагнення створити для короля родинний спокій. «Готова підкорятися і служити» (англ. «Bound to obey and serve») — такий девіз вибрала собі нова королева і слідувала йому до кінця. Майже весь час вона проводила, займаючись рукоділлям зі своїми фрейлінами, найближчими з яких були її сестра Елізабет і невістка, леді Енн Сеймур, дружина брата Едварда.

На прохання Джейн, Генріх дозволив своїй старшій доньці, леді Марії (майбутня королева Марія Кривава), повернутися до королівського двору вже влітку 1536 року (заздалегідь змусивши її підписати документ, за яким вона визнавала Генріха главою церкви в Англії, а його шлюб з матір'ю, Катериною Арагонською, — недійсним), а Різдво 1536 року королівська сім'я зустрічала вже у повному складі, включаючи маленьку леді Єлизавету (донька Анни Болейн, майбутня королева Єлизавета I), яку привезли з Хартфордшира за пропозицією Марії.

Пологи і смерть[ред.ред. код]

Навесні 1537 року Джейн повідомила Генріху про свою вагітність. Король оточив дружину небувалою турботою і виконував всі її вимоги і примхи. Щоб порадувати королеву, він навіть призначив її брата Едварда членом Таємної ради.

У вересні королева переїхала в Хемптон-корт, а 12 жовтня 1537 року — виконала заповітне бажання короля, народивши йому сина-спадкоємця — Едварда, принца Уельського (майбутній король Едвард VI).

Але через декілька днів стан королеви погіршився, і 24 жовтня вона померла від пологової лихоманки (є припущення, що смерть сталася в результаті занесеної під час пологів інфекції).

Поховали Джейн Сеймур в каплиці Віндзорського замку, в місті Віндзор, графство Беркшир.

Пізніше Генріха VIII зізнавався, що Джейн Сеймур була його найулюбленішою дружиною. Перед смертю він заповідав поховати себе поряд із нею.

Фамільне Дерево[ред.ред. код]

Едмунд Тюдор, 1й Граф Річмонд
 
Леді Марґарет Б'юфорд
 
Едвард IV
 
Єлизавета Вудвіль
 
Джон Сеймур
 
Єлизавета Даррелл
 
Генрі Вентворт
 
Анна Сей
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх VII
 
 
 
 
 
Єлизавета Йоркська
 
 
 
 
 
Джон Сеймур
 
 
 
 
 
Марджері Вентворт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх VIII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Джейн Сеймур
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Образ в мистецтві[ред.ред. код]

В музиці[ред.ред. код]

  • Відома балада англійських рокерів The Rolling Stones «Lady Jane» оповідає про Джейн Сеймур і базується на листах короля Генріха VIII. У пісні також згадується Анна Болейн (англ. lady Anne) і її сестра Мері (англ. Mary). Кожній з трьох жінок присвячений свій куплет.
  • «Jane Seymour» — одна з композицій з альбому 1973 року британського музиканта Ріка Вейкмана «Шість дружин Генріха VIII» (англ. «The Six Wives of Henry VIII»).

В кіно[ред.ред. код]

  • Вперше образ Джейн Сеймур втілила на екрані Од Едег Ніссен у фільмі 1920 року «Анна Болейн» (англ. «Anne Boleyn»).
  • У 1933 році у фільмі режисера Олександра Корди «Приватне життя Генріха VIII» (англ. «The Private Life Of Henry VIII») роль Джейн зіграла британська актриса Венді Баррі, а Генріха — Чарльз Лоутон.
  • У фільмі 1969 року «Анна на тисячу днів» (англ. «Anne of the Thousand Days») Джейн Сеймур фігурує як другорядний персонаж (актриса Леслі Патерсон). Роль Генріха виконав Річард Бертон, а Анни Болейн — Женев'єв Бюжо.
  • В екранізації 1972 року «Генріх VIII і його шість дружин» (англ. «Henry VIII and His Six Wives» в ролі короля — Кейт Мішель, в ролі Джейн — Джейн Ешер.
  • У телевізійній адаптації роману Філіппи Грегорі «Ще одна з роду Болейн» (англ. «The Other Boleyn Girl», 2003 рік) в епізодичній ролі Джейн з'являється Наомі Бенсон.
  • У драматичному міні-серіалі 2003 року «Генріх VIII» (англ. «Henry VIII» роль Джейн Сеймур зіграла Емілія Фокс.
  • У серіалі «Тюдори» (англ. «The Tudors» в ролі Джейн представлені Аніта Брієм (у другому сезоні) і Аннабелль Уолліс (у третьому сезоні).
  • В останній екранізації романа Філіппи Грегорі «Ще одна з роду Болейн» (2008 рік) роль леді Сеймур дісталася Коріні Гелловей.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Линдсей К. Разведённые. Обезглавленные. Уцелевшие жены короля Генриха VIII. — М.: КРОН-ПРЕСС, 1996. — С. 156.
  2. Перфильев О. Жёны Синей Бороды. В спальне Генриха VIII. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — С. 278—280.

Джерела[ред.ред. код]

  • Всемирная история в лицах. Позднее средневековье / Под ред. В. П. Бутромеева. — М.: Олма-прес, 1998. — 320 с. — 11 000 прим. — ISBN 5-224-00069-6
  • Ивонин Ю.Е. Ивонина Л.И. Властители судеб Европы: императоры, короли, министры XVI — XVIII вв. — Смоленск: Русич, 2004. — 464 с. — ISBN 5-8138-0573-7
  • Которн Н. Интимная жизнь английских королей и королев. Откровенное и нелицеприятное изложение фактов из жизни монархов от Генриха VIII до наших дней. — М.: Аст, 1999. — 336 с. — 10 000 прим. — ISBN 5-237-02048-8
  • Перфильев О. Жёны Синей Бороды. В спальне Генриха VIII. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — 415 с. — 7 000 прим. — ISBN 5-224-00599-X
  • Сосуд // Линдсей К. Разведённые. Обезглавленные. Уцелевшие жены короля Генриха VIII. — М.: КРОН-ПРЕСС, 1996. — С. 177-203. — 10 000 прим. — ISBN 5-232-00389-5
  • Fraser Antonia. The Six Wives of Henry VIII. — Orion, 2006. — ISBN 0-7528-6142-5
  • Weir Alison. The Six Wives of Henry VIII. — New York, 1991. — 626 r.