Драгун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Польський драгун

Німецькі драгуни в бою

Драгу́ни (фр. dragon "драгун", букв. "дракон") — вид кавалерії; назва присвоєна кінноті, яка здатна діяти в бою і в пішому строю.

У колишні часи під цієй же назвою розумілася піхота, посаджена на коней. Слово драгуни вперше з'явилося в історії в XVI ст.: маршал Бріссак під час окупації П'ємонту (1550—60) посадив на коней добірних, сміливих піхотинців, дав цьому загону назву Драгуни і застосовував його для швидких набігів.

Билися, проте, ці драгуни пішки. Перший полководець, що надав драгунам їх сучасне значення, був шведський король Густав-Адольф.

Драгунські полкі, правильно організовані, перш за все з'явилися у Франції при Людовіке XIV (1668). У XIX в Німеччині, Австрії, Франції і Англії біля ⅓ всієї кінноти складалося з драгунів, у Італії ж їх зовсім не було.

У московській армії слово драгуни вперше з'являється при Михайлі Феодоровіче, коли в 1631 із завербованих іноземців був сформований 1-й драгунський полк, що в 1632 брав участь у бойовищі війська Шеіна під Смоленськом.

Потім драгуни стали поповнюватися російськими охочими людьми і новокрещенимі з татар. До кінця царювання Олексія Михайловича драгунів було вже більше 11 тис. Тодішні драгуни були озброєні мушкетами, шпагами, бердишамі і короткими списами.