Драгун
Драгу́ни (фр. dragon «драгун», букв. «дракон») — вид кавалерії; назва присвоєна кінноті, яка здатна діяти в бою і в пішому строю.
У колишні часи під цією ж назвою розумілася піхота, посаджена на коней. Слово драгуни вперше з'явилося в історії в XVI ст.: маршал Бріссак під час окупації П'ємонту (1550—60) посадив на коней добірних, сміливих піхотинців, дав цьому загону назву Драгуни і застосовував його для швидких набігів.
Билися, проте, ці драгуни пішки. Перший полководець, що надав драгунам їх сучасне значення, був шведський король Густав-Адольф.
Драгунські полки, правильно організовані, перш за все з'явилися у Франції при Людовику XIV (1668). У XIX в Німеччині, Австрії, Франції і Англії біля ⅓ всієї кінноти складалося з драгунів, у Італії ж їх зовсім не було.
У московській армії слово драгуни вперше з'являється при Романові Михайлу Феодоровичу, коли в 1631 із завербованих іноземців був сформований 1-й драгунський полк, що в 1632 брав участь у бою в складі війська Шеіна під Смоленськом.
Потім драгуни стали поповнюватися російськими охочими людьми (добровольцями) і охрещеними татарами. До кінця царювання Олексія Михайловича драгунів було вже більше 11 тис. Тодішні драгуни були озброєні мушкетами, шпагами, бердишами і короткими списами.
В 20 столітті майже вся кавалерія де-факто стала драгунською — атакувати верхи на коні кулеметників чи автоматників було б божевіллям. Під час 2-ої СВ кавалерія драгунського типу була, образно кажучи, «квазімотопіхотою»- діючи там де недоцільно було застосовувати механізовані війська.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Драгун |
