Гвинтівка Мосіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гвинтівка Мосіна-Нагана
Mosin Nagant series of rifles.jpg
гвинтівки та карабіни різних варіантів
Тип: Гвинтівка
Походження: Російська імперія
Радянський союз
Історія служби
Термін використання з 1891
Використання у дивіться Використовувалась
Війни Російсько-японська війна
Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Громадянська війна в Китаї
Друга світова війна
Корейська війна
В'єтнамська війна
Громадянська війна в Іспанії
Радянсько-фінська війна
Радянсько-фінська війна (1941—1944)
та інші
Історія виробництва:
Конструктор Captain Sergei Mosin, Léon Nagant
Розроблено 1891
Виробник Tula, Izhevsk, Sestroryetsk, Manufacture Nationale d'Armes de Châtellerault, Remington, New England Westinghouse, many others
Виготовлено 1891 - 1965
Кількість близько 37 000 000 (Російська імперія/Союз Радянських Соціалістичних Республік)
Варіанти гвинтівка зр. 1891 піхотна
гвинтівка зр. 1891 драгунська
гвинтівка зр. 1891 козацька
карабін зр. 1907
гвинтівка зр. 1891/10
гвинтівка зр. 1891/30
гвинтівка зр. 1891/30 снайперська
карабін зр. 1938
карабін зр. 1944
Характеристики
Маса 4,0 кг (M91/30)
3,4 кг (M38)
4,1 кг (M44)
Довжина 1287 мм (M91/30)
1013 мм (карабін)
Довжина ствола, мм: 730 мм (M91/30)
514 мм (карабін)
Тип боєприпасу 7.62x54mmR
7.62x53mmR (фінський)
Механізм Ковзаючий затвор
Дульна швидкість 865—870
Прицільна дальність 500 м, 750+ м (з використанням оптичного прицілу)
Тип боєпостачання обойма на 5 патронів.
Приціл відкритий/оптичний

Гвинтівка Мосіна (російською Винтовка Мосина, інші назви: трьохлінійна гвинтівка та гвинтівка Мосіна-Нагана) — магазинна військова гвинтівка, яка використовувалась військовими силами Російської Імперії, Радянського союзу, та багатьох інших держав[1]. Гвинтівка Мосіна у різних модифікаціях знаходилась на озброєнні з 1891 р. до 1960-х.

Історія[ред.ред. код]

Після Російсько-турецької війни, коли озброєним однозарядними гвинтівками системи Бердана російським військам протистояли турецькі з магазинними гвинтівками Вінчестера, російське Головне Артилерійське Управління взяло за задачу створення для потреб армії магазинної багатозарядної гвинтівки. Спроби належним чином модернізувати гвинтівки Бердана зазнали невдачі, тож для перевірки наявних іноземних систем (Маузера, Лі-Енфілда, Лебеля тощо) в 1883 р. було створено «Особливу комісію з випробування магазинних рушниць» (з 1889 — «Комісія для випрацювання зразка малокаліберної рушниці»)[2]. Комісія випробувала кілька десятків різноманітних гвинтівок закордонного виробництва та низку вітчизняних розробок. В 1889 р. комісія зупинилася на калібрі 7,62 мм, прийняла конструкцію патрона і вирішила, що майбутня гвинтівка повинна мати ковзаючий затвор з замиканням окремою лічинкою, ствол на зразок французької гвинтівки Лебеля, серединний магазин на 5 патронів з заряджанням із обойми. Комісії були надані створені за новими вимогами 7,62-мм система капітана Сергія Мосіна та 8,89-мм система бельгійця Леона Нагана, перероблена під той же 7,62-мм патрон. За результатами випробувань, які відбулись у 1890 році, кращою було визнано систему Нагана. Але за результатами військових випробувань, коли гвинтівки Мосіна дали втричі менше затримок при стрільбі, ніж бельгійські, комісія надала перевагу вітчизняній розробці. В решті решт було прийнято компромісне рішення: у Нагана було придбано права на його систему; комісія прийняла на озброєння систему Мосіна з механізмом магазина, запозиченим від системи Нагана, як вдалішим.

Виробництво нових гвинтівок було розпочато у 1892 році в арсеналах Тули, Іжевська та Сестрорецька. Через обмежені виробничі потужності цих фабрик додаткове замовлення на 500 тисяч рушниць було надано французькій зброярні Manufacture Nationale d'Armes de Châtellerault. На момент початку Російсько-японської війни армія отримала близько 3 800 000 гвинтівок.

Між 1891 та 1910 роками було створено кілька модифікацій гвинтівки Мосіна-Нагана: піхотна гвинтівка зразка 1891, драгунська (дещо коротша за піхотну), козацька (без багнета), карабін зразка 1907.

Під час Першої світової війни через постійну нестачу зброї, яку неможливо було вдовольнити силами власного виробництва, російський уряд замовив в США 1,5 мільйони піхотних гвинтівок російського зразка у Remington Arms та 1,8 мільйони у New England Westinghouse (ці замовлення не було виконано в повному обсязі). Велика кількість гвинтівок Мосіна була захоплена у ході війни німецькими та австро-угорськими військами. Багато з них послужили озброєнням військам другого ешелону та на німецькому флоті. Більшість із захоплених Австрією рушниць були у 1920-х роках продані Фінляндії.

Під час громадянської війни піхотні та драгунські гвинтівки продовжували виготовляти, але у значно менших обсягах.

В 1920-х роках залишки зношених гвинтівок переробляли в мисливські рушниці 32-го та 28-го калібру (так звані «фроловки», за прізвищем П. М. Фролова, інженера Тульського збройного заводу, що розробив технологію переробки).

У 1924 було створено комітет з модернізації гвинтівки Мосіна, яка на той час пробула на озброєнні більше трьох десятиліть. Результатом її роботи було створення моделі 1891/30, основою якої була драгунська модифікація гвинтівки зразка 1891. До 1945 року було виготовлено близько 17 475 000 гвинтівок під назвою «7,62-мм гвинтівка зразка 1891/30 р.»[3].

Система Мосіна-Нагана була прийнята як снайперська гвинтівка у 1932 і використовувалась радянськими снайперами протягом Другої світової війни, де високо цінувалась за надійність та влучність.

З кінця 1930-х років почалася поступова заміна гвінтівки Мосіна як головної індивідуальної зброї стрільців автоматичними і самозарядними гвинтівками Сімонова і Токарєва. Цей процес перервався з початком війни: з різних об'єктивних причин виробництво автоматичних гвинтівок було припинено, а гвинтівок і карабінів Мосіна — поширено.

Після Другої світової війни у Радянському Союзі виготовлення всіх видів гвинтівок Мосіна було припинено, всі гвинтівки було вилучено з ужитку та замінено карабіном СКС та пізніше автоматом Калашникова. Незважаючи на явну вже застарілість, системи Мосіна-Нагана продовжували використовуватись у збройних силах багатьох учасників Варшавського договору та деяких інших країнах світу ще кілька десятиліть. Залишки гвинтівок і карабінів було частково перероблено в мисливську зброю та реалізовано населенню.

Примітки и посилання[ред.ред. код]

  1. Назва трьохлінійна гвинтівка походить від старого позначення гвинтівкового калібру: 7,62 мм дорівнює 3 лініям, тобто 0,3 дюйма.
  2. Ще на початку XX ст. рушницею в РосіЇ називали будь-яку довгоствольну ручну зброю. Гвинтівка вважалася різновидом рушниці.
  3. Всього в Росії і СРСР було випущено близько 37 млн одиниць