Дріб (набій)
Дріб, шріт[1] (від нім. Schrot) — дрібні, звичайно свинцеві, металеві кульки для стрільби. Найчастіше дробом стріляють з мисливської гладкоствольної зброї (дробовиків). Зберігають дріб у спеціальних мішечках або коробках — дробівни́цях[2] (шротівни́цях)[3]. Дробівниці для дульнозарядних дробовиків споряджають спеціальними, зазвичай автоматичними мірками, які відсипають у ствол необхідну кількість дробу[4].
Виробництво дробу[ред. | ред. код]
Матеріали[ред. | ред. код]
Дріб виготовляється з чистого свинцю або зі свинцю з домішками інших речовин, наприклад, сірчистого миш'яку (аурипігмент), олова, стибію; останнім часом дріб також виробляють зі сталі і вісмуту. Домішки до свинцю дозволяють покращити якості дробу. Наприклад, сплав для традиційного англійського дробу складається зі свинцю з домішкою (близько 0,2 %) миш'яку, завдяки чому розплавлена маса легше формується в сферичні краплі і шріт виходить дещо твердішим, ніж з чистого свинцю.
Токсичні речовини, що використовуються при виготовленні дробу (свинець та інші) служать причиною отруєння тварин і риби у водоймах, тому у багатьох країнах (Данія, Швеція, Фінляндія, Іспанія та інші) діє повна або часткова заборона на використання боєприпасів, що містять свинець.
Литво та сортування[ред. | ред. код]
Дріб виготовляють на спеціальних підприємствах — дроболиварнях[5] (шротоливарнях)[6]. Головним елементом дроболиварень до XX століття була шротова вежа, зазвичай мурована, на вершині якої розташовувалися плавильні печі і сита, а внизу — резервуар з водою (або іншою охолоджувальною рідиною)[7]. Метод вежового відливання дробу запатентовано 1782 року бристольським інженером-гідравліком Вільямом Воттсом (William Watts)[8][9]. Того ж року винахідник збудував біля свого будинку в районі Редкліфф першу шротову вежу[10]. Розплавлений свинець виливають в мідний «друшляк» з отворами діаметром від 0,07 до 0,5 мм. Краплі свинцю, що витікають крізь отвори, попередньо охолоджуються повітрям під час падіння у вежі з висоти 30-45 м, а потім падають у воду. Вежове дроболиварство замінило давніші методи відливання дробинок у ливарських формах, яке було вельми витратним, і спосіб виливання розплавленого свинцю в бочку з водою, що давав дробинки недостатньо правильної форми. Дріб більшого розміру («картеч»), який не можна було отримати вежовим литтям, виготовляли з рубаних шматків свинцю, обкочуючи їх разом в обертовій бочці[11].
У 1848 році нью-йоркською компанією T.O LeRoy Company був запатентований метод «вітряної вежі», при якому краплі свинцю обдувалися холодним повітрям, що скоротило час їх застигання[12][13]. Це позбавило від необхідності будівництва високих веж, але їх продовжували масово споруджувати до кінця XIX ст., і навіть пізніше.
У 1961 році Луїс В. Блімайстер (Louis W. Bliemeister) з Лос-Анджелеса запатентував інший метод відливання дробу з номерами від 7 до 9 (за американською нумерацією). При ньому розплавлений свинець виливається через маленькі отвори і краплі занурюються приблизно на 2,5 см (1 дюйм) у гарячу рідину, де вони скочуються по похилій площині, після чого знову падають, вже з висоти 90 см (3 фути). Температура рідини визначає швидкість застигання свинцю, а поверхневий натяг рідини і похила площина разом забезпечують правильну сферичну форму дробинок. Розмір отриманого дробу визначається діаметром отворів, що коливається від близько 0,46 мм для № 9 до 0,64 для № 6-№ 7 (на розмір дробинок також впливає застосовуваний сплав). Правильність форми визначає кут нахилу площини, а також температура охолоджувальної рідини (для неї застосовують різні матеріали, від дизельного палива до антифризу і водорозчинної олії). Метод Блімайстера застосовується у дроболиварстві з 1960-х (для дробу звичайних розмірів), у той час як дріб великих номерів виготовляється штампуванням з дроту півсферичних заготовок з наступним спресовуванням їх у кульки[14].
Відлитий дріб подається в обертовий барабан, де внаслідок пересипання згладжується і надалі сортується. Відсортований дріб остаточно полірується обертанням у барабанах з додаванням графіту.
Нумерація[ред. | ред. код]
Величина шроту варіює приблизно від 1 до 9 мм і позначається номерами. В Україні, як у Росії, Німеччині, Англії більшим номером позначається дрібніший шріт (у Швеції навпаки). Наприклад, на дрібну птицю набої споряджають шротом № 9 (діаметром близько 2 мм), на гуску (в якої тверде перо) № 3 (3,5 мм), на зайця — № 1 (4 мм) або № 0 (4,25 мм). Крупніший від № 0 шріт нумерується 00 (два нулі), далі 000, 0000, 00000, 000000 (діаметром 5,5 мм).
Згідно з ГОСТ 7837-76 дріб має таку нумерацію:
| Позначення | 12 | 11 | 10 | 9 | 8 | 7,5 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | 0 | 00 | 000 | 0000 | 00000 | 000000 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Діаметр (мм) | 1,25 | 1,50 | 1,75 | 2,00 | 2,25 | 2,40 | 2,50 | 2,75 | 3,00 | 3,25 | 3,50 | 3,75 | 4,00 | 4,25 | 4,50 | 4,75 | 5,00 | 5,25 | 5,50 |
У Сполучених Штатах використовують таку класифікацію дробу за розмірами кульок:
| Назва | Тип (англ.) | Вага | Діаметр |
|---|---|---|---|
| #TriBall | Buck (на оленя) | 20,41 г (315 гран) | 15,24 мм (0,60") |
| #0000 | Buck | 5,51 г (85 гран) | 9,40 мм (0,380") |
| #000 | Buck | 4,54 г (70 гран) | 9,14 мм (0,360") |
| #00 | Buck | 3,49 г (53,8 гран) | 8,38 мм (0,330") |
| #0 | Buck | 3,18 г (49 гран) | 8,13 мм (0,320") |
| #1 | Buck | 2,62 г (40,5 гран) | 7,62 мм (0,300") |
| #2 | Buck | 1,91 г (29.4 гран) | 6,86 мм (0,270") |
| #3 | Buck | 1,52 г (23,4 гран) | 6,35 мм (0,250") |
| #4 | Buck | 1,34 г (20,7 гран) | 6,09 мм (0,240") |
| #FF | Waterfowl (на водяну птицю) | 1,18 г (18,2 гран) | 5,84 мм (0,230") |
| #F (#TTT) | Waterfowl | 1,04 г (16,0 гран) | 5,59 мм (0,220") |
| #TT | Waterfowl | 0,899 г (13,9 гран) | 5,33 мм (0,210") |
| #T | Waterfowl | 0,778 г (12,0 гран) | 5,08 мм (0,200") |
| #BBB | Bird (на птицю) | 0,66 г (10,2 гран) | 4,82 мм (0,190") |
| #BB | Bird | 0,57 г (8,8 гран) | 4,57 мм (0,180") |
| #B | Bird | 0,48 г (7,4 гран) | 4,32 мм (0,170") |
| #2 | Bird | (4,4 гран) | 3,76 мм (0,148") |
| #4 | Bird | (3,1 гран) | 3,28 мм (0,129") |
| #5 | Bird | (2,6 гран) | 3,05 мм (0,120") |
| #6 | Bird | (2,0 гран) | 2,77 мм (0,109") |
| #7 1/2 | Bird | (1,5 гран) | 2,39 мм (0,094") |
| #8 | Bird | (1,3 гран) | 2,26 мм (0,089") |
| #8 1/2 | Bird | (0,97 гран) | 2,16 мм (0,085") |
| #9 | Bird | (0,75 гран) | 2,01 мм (0,079") |
| #12 | rat/snake (на щура або змію) | 1,3 мм (0.05") |
Свинцевий дріб великого (від 5,25 мм.) діаметра називають картеччю. Залежно від калібру рушниці, і відповідно, набою, в нього поміститься інша кількість дробинок. Є відповідні рекомендації щодо спорядження набоїв та, відповідно, співвідношення наважки пороху та шроту.
Інше використання дробу[ред. | ред. код]
Сталевий дріб, крім збройового призначення, використовується в дробоструменевих машинах для механічного очищення металів від грубого забруднення а також для зміцнення їх поверхні клепанням. Вимоги до форми і розмірів такого дробу є некритичними.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шріт // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Дробівниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Шротівниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дробь, для стрельбы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Дроболиварня // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Шротоливарня // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Wieże do produkcji śrutu. retronauta.pl. Процитовано 24 травня 2020. (пол.)
- ↑ Piotr Bochyński, Maciej Kuliczkowski, Anna Karpiewska, Mariola Turkiewicz, Tadeusz Dobosz (2016). Śrut myśliwski – ewolucja technologii jego wytwarzania. Т. 66 (1). Archiwum Medycyny Sądowej i Kryminologii. с. 43—45. (пол.)
- ↑ Walter Minchinton (1991). The shot tower (PDF). Т. 7, № 3. The Shot Peener. (англ.)
- ↑ Sheldon Bush and Patent Shot Company Limited, Cheese Lane, Bristol, Images of England, архів оригіналу за 8 вересня 2021, процитовано 8 вересня 2021.
- ↑ 150th, The Age, Melbourne, AU, архів оригіналу за 12 лютого 2006.
- ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 12 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання), Lynne Belluscio, LeRoy Penny Saver News - ↑ History of the American Shot Tower [Архівовано 11 серпня 2005 у Wayback Machine.]
- ↑ The romance of lead shot. Shotgunner – Guns Magazine. Архів оригіналу за 5 травня 2006 — через findarticles.com.
Література[ред. | ред. код]
- Сабанеев Л. П. «Охотничий календарь» (М. 1892) (рос.)
- Дробь, для стрельбы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Шрот // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
Це незавершена стаття про вогнепальну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |