Дуглас Гофстедтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дуглас Роберт Гофстедтер
Douglas Robert Hofstadter
Douglas Hofstadter, Stanford 2006 (crop).jpg
Дуглас Роберт Гофстедтер у Стенфорді, світлина 2006 року
Народився 15 лютого 1945(1945-02-15) (69 років)
Нью-Йорк
Громадянство Сполучені Штати Америки
Галузь наукових інтересів фізика, інформатика
Заклад Індіанський університет
Alma mater Стенфордський університет
Науковий ступінь Ph. D.
Відомий завдяки: книзі «Gödel, Escher, Bach»
Батько Роберт Гофстедтер

Дуглас Роберт Гофстедтер (англ. Douglas Robert Hofstadter; нар. 15 лютого 1945, Нью-Йорк) — американський фізик та інформатик; син лауреата Нобелівської премії з фізики Роберта Гофстедтера. Здобув всесвітню популярність завдяки книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда», що була опублікована 1979 року, а 1980 року отримала Пулітцерівську премію в категорії «Нехудожня література».

Біографія[ред.ред. код]

Студіював математику в Стенфордському університеті до 1965 року та в Орегонському університеті до 1972 року. В Орегонському університеті 1975 року захистив дисертацію з фізики. Його подальша наукова діяльність пов'язана з Регенсбурзьким університетом, Індіанським університетом в Блумінгтоні, Массачусетським технологічним інститутом та Мічіганським університетом.

Гофстедтер є членом Американської асоціації кібернетики та Товариства когнітивістики. Лауреат премії Товариства Літературних критиків, Пулітцерівської премії та Американської Літературної премії.

Наразі професор Індіанського університету, керівник Центру з вивчення творчих можливостей людського мозку.

Наукові зацікавлення[ред.ред. код]

Головною темою Гофстедтера є питання про природу людського інтелекту, пізнання та самоусвідомлення. До цих фундаментальних питань Гофстедтер підходить з погляду фізики, інформатики, формальної логіки та меншою мірою фізіології. У 1980 роки він був представником наукового напрямку, який покладав великі надії на дослідження в галузі штучного інтелекту. У дослідженнях інтелекту Гофстедтер закликав уникати надмірних спрощень, на його думку, рішення проблем інтелекту лежить через синтез голізму й редукціонізму.

Погляди[ред.ред. код]

Гофстедтер висловлював скепсис щодо широко відомих проектів та підходів в галузі ІІ. Наприклад, з приводу поразки Гаррі Каспарова від суперкомп'ютера Deep Blue він сказав, що ця подія є поворотним моментом, але при цьому не має нічого спільного з розвитком у комп'ютерів розуму[1].

Гофстедтер був як учасником, так і організатором дискусій на тему прогнозів технологічної сингулярності. 1999 року він організував симпозіум при Індіанському університеті, а в квітні 2000 року інший симпозіум при Стенфордському університеті, де став головою експертної групи, що складається з Реймонда Курцвейла, Ганса Моравека, Ральфа Меркле, Біла Джоя та інших. Гофстедтер висловлював сумнів у вірогідності технологічної сингулярності в близькому майбутньому[2][3].

Закон Гофстедтера[ред.ред. код]

Жартівливий рекурсивний закон, який говорить, наскільки складно планувати щось.

Ліві лапки Будь-яка справа завжди триває довше, ніж очікується, навіть якщо врахувати закон Гофстедтера. Праві лапки

Згадується в книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда».

Література[ред.ред. код]

  • Ambigrammi: un microcosmo ideale per lo studio della creatività
  • Eugene Onegin: A Novel Versification
  • Fluid Concepts and Creative Analogies (1995)
  • I Am a Strange Loop (2007)
  • Le Ton beau de Marot: In Praise of the Music of Language (1997)
  • Metamagical Themas (1985)
  • Rhapsody on a Theme by Clement Marot. The Grace A. Tanner Lecture in Human Values, 1995.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]