Дунганська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дунганська мова
Хуэйзў йүян, Huejzw jyian
Поширена в: Киргизстан, Казахстан, Узбекистан
Регіон: Ферганська долина, Чу (річка)
Носії: 41 400 (2001)
Писемність: кирилиця, передували арабське письмо і латиниця
Класифікація: Сино-тибетські мови
Китайські мови
Мандаринські діалекти
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2 sit
ISO 639-3 dng

Дунга́нська мо́ва — мова дунган, нащадків мусульман хуей (хуейцзу), які говорили китайською і що переселилися на територію Киргизстану, Казахстану і Узбекистану після придушення мусульманського повстання в північно-західному Китаї в 18621877 рр. Відноситься до Сино-Тібетської мовної сім'ї.

У СРСР в процесі національно-державного розмежування в Середній Азії, ініційованого в 1924 р., як офіційне найменування для китайомовних мусульман-переселенців у російській мові був вибраний етнонім «дунгане» (дунгань). У внутрішньому Китаї цей етнонім не був відомий. У Синьцзяні він з'явився як назва (але не самоназва) тих хуейцзу, які були масово переселені з провінцій Ганьсу і Шеньсі — головним чином в 1764 р. під час утворення Ілійського генерал-губернаторського з центром в Кульджі.

За однією з версій, слово «дунгани» має тюркське походження. За іншою, воно походить від китайського слова тунькень (屯垦) — «військові поселення пограничних земель», широко поширеному в Синьцзяні (суч. Синьцзян-Уйгурський автономний район) в період його освоєння Китаєм при династії Цін. Самоназва дунганів СРСР/СНД, які використовуються і досі, — хуейхуей, хуеймін «народ хуей», лохуейхуей «поважні хуейхуей» або җун-ян жин («люди Центральної рівнини»). Свою мову вони іменують відповідно «мовою народності хуей» (хуейзў йүян) або «мовою Центральної рівнини» (җун-ян хуа).

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка дунганською мовою (переклав Ясир Шиваза)

ЙИТУӘ
Вә дан ванли, зу сундо
Украина чиннэди
Ба фын да шын
Да танни,
Ба вә го тэ, шын мэли.
Ба вә щядо фынкынни,
Да хәяншон вә нэди.
Җё вә тин фи тонди шын,
Ло Днепр чиннэди.
Да Украинади танни
Дуйтуди ще дан тонгуәчи.
Нэхур да шын фынкынни
Чўлэ, вә кә занчени,
До хўдади мын чянту
Вә кә туни, бэвонни,
Җыхур вә щян бу жын ни.
Ба вә сунха, ду занче,
Ба ло тешын пындуанчи.
Ба дў дуйтуди гуон ще
Ющир хәди, я кончи.
До щин җяни видади,
Гощинкэли, бә вонли,
Ба вә чинчир нянгәди.

Джерело: Українська бібліотека