Діагональна матриця
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Діагональна матриця — квадратна матриця, всі недіагональні елементи якої дорівнюють нулю.
Більш формально, діагональною називають таку матрицю
, що
.
Можна також записати
,
де
- символ Кронекера.
Одинична матриця діагональна за визначенням.
Зміст |
Властивості [ред.]
- Сума, добуток та обернена матриця(якщо існує) діагональних матриць є діагональною матрицею. Діагональні матриці утворюють підкільце в кільці симетричних матриць:
- Визначник діагональної матриці дорівнює добутку всіх елементів головної діагоналі.
- В матриці
власними значеннями є
з власними векторами
. - Достатньою умовою приведення матриці до діагонального вигляду є попарна відмінність всіх власних значень матриці.
Застосування [ред.]
- Довільна квадратна матриця є подібною до діагональної матриці тоді і тільки тоді, коли в неї всі власні вектори лінійно незалежні. Такі матриці називають діагоналізуємими.
Над полем дійсних чи комплексних чисел справедливі й такі твердження:
- відповідно до спектральної теореми довільна нормальна матриця унітарно подібна до діагональної матриці
- відповідно до сингулярного представлення матриці для довільної матриці існують унітарні матриці U та V такі що матриця U*AV є діагональною з додатніми елементами
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Гантмахер Ф. Р. (1967). Теория матриц (вид. друге). Москва: Наука. с. 576.

,


з
.
