Едмунд Гілларі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едмунд Персіваль Гілларі, 2004
Едмунд Гілларі і шерп Тенцинґ Норгей.
Едмунд Гілларі і Тенцинґ Норгей. 1953 р.

Е́дмунд Персіва́ль Гі́лларі (англ. Sir Edmund Percival Hillary; 20 липня 1919 — 11 січня 2008) — альпініст із Нової Зеландії. У 1953 разом з непальським шерпом Тенцингом Норгеєм вперше досяг вершини найвищої гори світу, Евересту[1]. Їхній подвиг був присвячений коронації Єлизавети Другої. Пізніше англійська королева провела героя в лицарі.

Відтоді на найвищій точці світу станом на 2008 рік побувало понад 1200 чоловік із 64 країн світу.

У 19571958 роках Гілларі спільно з британським дослідником В.Фуксом керував першою санно-гусеничною Трансантарктичною експедицією Співдружності, що перетнула Антарктиду, і став першою людиною після Скотта, що досягли по суходолу Південного полюса 3 січня 1958.

Він також був керівником низки інших знаменитих експедицій до Гімалаїв і на льодовому континенті.

У 1975 році в його житті відбулася трагедія — в авіаційній катастрофі загинули дружина і 15-річна дочка. Невеличкий літак летів з Катманду, столиці Непалу, прямуючи в район, де Гілларі мав намір відкрити школу альпіністів. Переживши біду, Гілларі не зневірився, знайшов у собі сили і повністю присвятився роботі з підготовки нових альпіністів. Незважаючи на похилий вік, навіть в останні роки життя проводив приблизно по шість місяців в роз'їздах, щоб особисто проконтролювати в різних країнах виконання задуманих ним проектів і поповнити фонд, який сам заснував. У цьому йому допомагав син Пітер, що також захопився альпінізмом.

Гілларі кавалер Ордена підв'язки, лицар-командор ордена Британської імперії.

На його честь названо астероїд 3130 Гілларі[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кравчук П. А. Книга рекордів природи. – Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 336 с. ISBN 978-966-361-642-1.  — Підкорення Джомолунгми с. 269.
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]