Ерхард Шмідт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерхард Шмідт
Народився 13 січня 1876(1876-01-13)[1][2][3]
Тарту, Ліфляндська губернія, Російська імперія[4]
Помер 6 грудня 1959(1959-12-06)[4][5] (83 роки)
Берлін, НДР[4]
Поховання Alter Friedhof Potsdamd[6]
Країна  НДР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Тартуський університет
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Геттінгенський університет
Галузь функціональний аналіз
Заклад Цюрихський університет
Боннський університет
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Вроцлавський університет
HU Berlin
Науковий ступінь доктор габілітований (1906) і докторський ступінь (1905)
Вчителі Герман Шварц
Аспіранти, докторанти Саломон Бохнер[7]
Лотар Коллатц[8]
Martin Kneserd[9]
Heinz Hopfd[10]
Ебергард Гопф[11]
Alexander Dinghasd[12]
Helmut Wielandtd[13]
Günther Ludwigd[14]
Michael Golombd[15]
Rudolf Iglischd[16]
Ріхард Брауер[17]
Alfred Brauerd[17]
Wilhelm Spechtd[17]
Günther Ludwigd[17]
Erich Rothed[17]
Rudolf Kochendörfferd[17]
Jürgen Schmidtd[17]
Guido Hoheiseld[17]
Eberhard Melchiord[17]
Felix Behrendd[17]
Arnold Scholzd[17]
Erich Bessel-Hagend[17]
Erika Pannwitzd[17]
Dora Prölßd[17]
Max Wernickd[17]
Franz Herbstd[17]
Anneliese Hünked[17]
Chi-Siang Chend[17]
Olaf Helmer-Hirschbergd[17]
Rudolf Iglischd[17]
Ralf Lohand[17]
Otto Lucked[17]
Heinz Liermannd[17]
Juho Mauri Angervod[17]
Ingeborg Kraftd[17]
Maximilian Mathiasd[17]
Werner Schulzd[17]
Fritz Dueballd[17]
Artur Bischofd[17]
Karl-Friedrich Kirsteind[17]
Heinz Westphald[17]
Alfred Max Helmut Stöhrd[17]
Orhan Hamdi-Alisbahd[17]
Olga Polossuchind[17]
Elisabeth Müllerd[17]
Членство Прусська академія наук
Баварська академія наук
Батько Олександр Олександрович Шмідтd
Нагороди
Національна премія НДР
CMNS: Ерхард Шмідт у Вікісховищі

Ерхард Шмідт (* 1 липня 1876, Дерпт, Естонія — † 6 грудня 1959, Берлін) — німецький математик, що працював переважно у сфері функціонального аналізу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Шмідт був сином професора фізіології в Дерпті Олександра Шмідта, дослідника процесів згортання крові.

Після відвідування середньої школи в Дерпті та Ризі він вивчав математику спочатку в Дерпті, а потім у Берліні у Германа Амандуса Шварца та в Геттінгені у Давида Гільберта, де отримав ступінь доктора в 1905 році, захистивши дисертацію про інтегральні рівняння (нім. Entwickelung willkürlicher Functionen nach Systemen vorgeschriebener). Гільберт був у розпалі своєї програми розробки основ того, що зараз називається функціональним аналізом, і Шмідт став одним із його найважливіших співробітників.

У 1906 році він хабілітувався в Бонні у Едуарда Студі, а потім поїхав до Берліна (1908), Ерлангена та Бреслау як професор, де він став наступником Шварца в 1917 році. Людвіг Бібербах та Іссай Шур, які були призначені незабаром після цього на кафедру прикладної математики, створенної за ініціативою Шмідта. Берлін був одним із центрів тяжіння для математики в Німеччині в 1920-х роках. У 1929—1930 роках — ректор Берлінського університету. Він був не тільки хорошим організатором, але й успішним і надихаючим учителем, про що свідчить Гайнц Хопф, який слухав його в Бреслау в 1917 році, а потім навчався у нього у Берліні. У 1950 році він вийшов на пенсію, але залишався директором Науково-дослідного інституту математики Німецької академії наук у Берліні до 1958 року. Він був одним із засновників двох важливих німецьких журналів: Mathematical Journal (1918) і Mathematical News (1948).

У 1927 і 1928 роках і знову з 1935 по 1936 рік він був президентом Німецького математичного товариства, а в 1936 році очолював німецьку делегацію на Міжнародному математичному конгресі в Осло. З 1918 член Прусської академії наук, в 1942 обраний членом-кореспондентом Баварської академії наук. У 1956 році був прийнятий членом-кореспондентом Академії наук.

Шмідт вважається одним із засновників функціонального аналізу, від нього походять багато понять у теорії гільбертових просторів, що виникли в результаті дослідження інтегральних рівнянь у школі Гільберта. Він значно спрощує уявлення Гільберта та Івара Фредгольма, а також має справу з нелінійними інтегральними рівняннями. Метод ортонормування Грама-Шмідта відомий розробкою ортонормованої системи власних функцій.

Шмідт також працював над аналітичною теорією чисел, топологією (новий простий доказ теореми Джордана про криву, звіти про засідання Preuss.Akad.Wiss. 1923) і останнім часом з 1939 року над ізопериметричними проблемами в геометрії. У ранніх роботах він також мав справу з визначенням термінів змісту та довжини кривих в аналізі.

Особисте життя[ред. | ред. код]

З 1909 року він був одружений на Берті фон Бергманн, яка померла в 1916 році, народивши третього сина.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://books.google.fr/books?id=4siw31DPONUC&lpg=PA47&ots=b21Gzi15QQ&dq=Erhard%20Schmidt%20january%201876&hl=fr&pg=PA47#v=onepage&q=Erhard%20Schmidt%20january%201876&f=false
  2. ↑ http://www-groups.dcs.st-and.ac.uk/~history/Biographies/Schmidt.html
  3. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117502634 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://books.google.cat/books?id=4siw31DPONUC&pg=PA48 — С. 48.
  6. ↑ http://www.w-volk.de/museum/grave69.htm
  7. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  10. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  11. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  12. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  13. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  14. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  15. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  16. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  17. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ерхард_Шмідт&oldid=39157697