Ескадрені міноносці типу «Надзаріо Сауро»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескадрені міноносці типу «Надзаріо Сауро»
Classe Nazario Sauro
Ескадрений міноносець «Надзаріо Сауро»
Служба
Тип/клас ескадрені міноносці
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Замовлено 4
Закладено 4
Спущено на воду 4
Загибель 4
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 137 тонн (стандартна)
1 589 тонн (повна)
Довжина 90,71 м
Ширина 9,22 м
Осадка 3,8 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни
3 × парових котли
Потужність 38 000 к.с.
Швидкість 30 вузлів
Дальність плавання 2 600 миль на швидкості 14 вузлів
Екіпаж 10 офіцерів
146 матроси
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 120-мм гармати «120/45»
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
52 міни
Зенітне озброєння 2 x 40-мм гармати «пом-пом»
2 x 13,2-мм кулемети «Breda Mod. 31»

Ескадрені міноносці типу «Надзаріо Сауро» (італ. Classe Nazario Sauro) — серія ескадрених міноносців ВМС Італії 1920-х років

Історія створення[ред. | ред. код]

Ескадрені міноносці типу «Надзаріо Сауро» були розроблені фірмою «Одеро» як розвиток попереднього типу «Квінтіно Селла». Кораблі будувались на верфях «Cantieri Odero» в Генуї і «Cantieri navali del Quarnaro» у Фіуме.

Представники[ред. | ред. код]

Корабель Виготовлювач Закладено Спущено У строю Доля
«Чезаре Баттісті» «Cantieri Odero», Генуя 9 лютого 1924 року 11 грудня 1926 року 13 квітня 1927 року Затоплений екіпажем 3 квітня 1941 року
«Даніеле Манін» «Cantieri navali del Quarnaro», Фіуме 9 жовтня 1924 року 15 червня 1925 року 1 травня 1927 року Потоплений 3 квітня 1941 року
«Франческо Нулло» «Cantieri navali del Quarnaro», Фіуме 9 жовтня 1924 року 14 листопада 1925 року 15 квітня 1927 року Потоплений 21 жовтня 1940 року
«Надзаріо Сауро» «Cantieri Odero», Генуя 9 лютого 1924 року 12 травня 1926 року 23 вересня 1926 року Потоплений 3 квітня 1941 року

Конструкція[ред. | ред. код]

Порівняно з попереднім типом, ескадрені міноносці типу «Надзаріо Сауро» мали більші розміри. Живучість енергетичної установки була підвищена шляхом розміщення кожного котла у своєму котельному відділенні. Проте поздовжня міцність корпусу була недостатньою, і його довелось підсилювати.

Озброєння складалось з двох спарених установок з 120-ии гарматами «120/45» і двох тритрубних 533-мм торпедних апаратів. Зенітне озброєння складалось з 2 x 40-мм гармат «пом-пом» і 2 x 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31». Крім того, есмінці могли нести 52 міни.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. - Москва:Эксмо:Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)