Ескадрені міноносці типу «Орідзонте»
| Ескадрені міноносці типу «Орідзонте» | ||
|---|---|---|
| італ. Classe Orizzonte фр. Classe Horizon | ||
.jpg) | ||
| Італійський ескадрений міноносець «Андреа Дорів» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрені міноносці / Фрегати | |
| Держава прапора |  Італія Франція
| |
| Належність |  ВМС Італії ВМС Франції
| |
| Закладено | 4 | |
| Спущено на воду | 4 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 7 050 тонн (стандартна) 7 770 тонн (повна) | |
| Довжина | 152,9 м | |
| Ширина | 20,3 м | |
| Осадка | 7,5 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × газові турбіни «General Electric LM2500» 2 × дизельні двигуни «SEMT Pielstick» 4 дизельні генератори «V1716T2ME» | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 x 27 491 к.с. (газові турбіни) 2 x 5 793 к.с (дизельні двигуни) | |
| Швидкість | 29 вузлів | |
| Дальність плавання | 6 100 миль на швидкості 18 вузлів | |
| Екіпаж | 255 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 76-мм гармати OTO Melara (Франція) 3 × 76-мм гарматм OTO Melara (Італія) | |
| Торпедно-мінне озброєння | 2 торпедні апарати «Eurotorp B515/3» | |
| Ракетне озброєння | ПУ для ракет Aster 15/Aster 30 1 ПУ для ракет Exocet (Франція) 1 ПУ для ракет Otomat (Італія) | |
| Зенітне озброєння | ЗРК PAAMS ПУ «Sylver» для 48 ракет «A-50» | |
| Радіолокаційне озброєння | РЛС EMPAR Thales/Selex S1850M Selex RASS Selex SPN 753(V)4 | |
| Авіація | 1 вертоліт AgustaWestland AW101 або NHIndustries NH90 | |
Ескадрені міноносці типу «Орідзонте» італ. Classe Orizzonte, фр. Classe Horizon — серія фрегатів / ескадрених міноносців ВМС Італії та ВМС Франції початку 21 століття.
Історія створення[ред. | ред. код]
Після провалу програми з розробки єдиного фрегата для низки країн НАТО NFR-90 Італія, Франція та Велика Британія у 1992 році розпочали спільну розробку фрегата нового поління ( Common New Generation Frigate, CNGF). Але через розбіжності у поглядах на ТТХ корабля Велика Британія вийшла з консорціуму. У 1999 році Італія та Франція підписали угоду про продовження спільних робіт.
Планувалось побудувати 10 кораблів (6 протичовнової оборони і 4 ППО) з максимальним ступенем уніфікації систем озброєння. Але зрештою було побудовано 4 кораблі - 2 для ВМС Італії і 2 для ВМС Франції.
За своїми розмірами та ТТХ кораблі більше відповідають класу есмінців, а не фрегатів. Тому у складі ВМС Італії вони класифікуються як «есмінці» типу «Андреа Доріа» (італ. Classe Andrea Doria). У складі ВМС Франції вони класифікуються як «фрегати» (фр. Classe Horizon).
Загальна вартість будівництва 4 кораблів склала 2,8 млрд євро.[1].
Представники[ред. | ред. код]
| Корабель | Бортове позначення | Виготовлювач | Закладено | Спущено | У строю |
|---|---|---|---|---|---|
| ВМС Італії | |||||
| «Андреа Доріа» | D 553 | «Fincantieri», Ла-Спеція | 19 липня 2002 року | 15 жовтня 2005 року | 22 грудня 2007 року |
| «Кайо Дуіліо» | D 554 | «Fincantieri», Ла-Спеція | 19 вересня 2003 року | 23 жовтня 2007 року | 3 квітня 2009 року |
| ВМС Франції | |||||
| «Форбен» | D 620 | «DCN Lorient» | 4 квітня 2002 року | 10 березня 2005 року | 10 грудня 2008 року |
| «Шевальє Поль» | D 621 | «DCN Lorient» | 23 жовтня 2003 року | 12 липня 2006 року | 21 грудня 2009 року |
Конструкція[ред. | ред. код]
Корпус[ред. | ред. код]
Корпус судна розроблений за технологією «стелс». Надводна частина оптимізована для зменшення рівня вторинного радіолокаційного поля. Зовнішні поверхні корпуса та надбудов вигтовляються з радіопоглингаючих матеріалів та покриттів. Комплекс заходів із змешумлення (малошумні гребні гвинти з підводом повітря до лопатей, подача повітря на корпус в районі машинного відділення, амортизація механізмів тощо) забезпечують низький рівень підводного шуму.
Для підвищення захищеності корабель розділений на декілька протипожежних зон - «цитаделей».
Силова установка[ред. | ред. код]
Силова установка корабля - комбінована, типу «CODOG» (Combined Diesel or Gas ). Вона складається з двох газових турбін «General Electric LM2500» потужністю 27 491 к.с. кожна, та двох 12-циліндрових дизельних двигунів фірми SEMT Pielstick потужністю 5 793 к.с кожен.
Двигуни обертають два п'ятилопатеві гвинти. Максимальна швидкість 29 вузлів при роботі газових турбін і 18 вузлів при роботі дизелів. Автономність плавання: 7 000 миль на швидкості 18 вузлів і 3 500 миль на швидкості 24 вузли.
Озброєння[ред. | ред. код]
Озброєння італійських та французьких кораблів уніфіковане на 90%. Різниця є лише у типах використовуваних ракетних комплексів.
Кораблі озброєні 16-модульними системами вертикального пуску ракет «Sylver» A-50, оснащені ракетами ближнього радіуса дії «Aster-15» і ракетами середнього радіусу дії «Aster-30», загалом 48 ракет.
Протикорабельне озброєння складається з пускових установок фірми «MBDA», оснащених ракетами «OTOMAT» на італійських кораблях і ракетами «Exocet» на французьких.
Артилерійське озброєння складається з 76-мм гармат OTO Melara. На італійських кораблях встановлено 2 гармати в носовій частині і одна в кормовій. На французьких кораблях встановлено лише по 2 гармати, замість третьої встановлений ЗРК «SADRAL» для запуску ракет «Mistral». На італійських кораблях планується заміна 76-мм гармат на нові «76/62mm Super Rapido Multi Feeding Davide/Strales» із системою керування вогнем «DART»[2].
Озброєння для самозахисту складається з двох 25-мм гармат «Oerlikon KBA/KBB 25/80» на італійських кораблях та двох 20-мм гармат «20 mm Narwhal» на французьких.
Торпедне озброєння складається з двох 324-мм торпедних апаратів «Eurotorp B515/3» для запуску протичовнових торпед «MU90».
Радіоелектронне обладнання[ред. | ред. код]
Головна бойова інформаційна система розроблена фірмою «EUROSYSNAV».
ЗРК PAAMS керується багатофункціональною РЛС EMPAR[3], яка отримує цілевказування від оглядового 3D-радара S1850M для пошуку повітряних та надводних цілей далекого радіусу дії. Крім того, на кораблях встановлені радар пошуку надводних цілей «RASS (RAN30 X/I)», навігаційний радар « Selex SPN 753(V)», система пошуку інфрачервоного випромінювання «Sagem Vampir MB», дві системи цілевказання «MSTIS NA 25X (RTN-30X)», радар для забезпечення посадки вертольота на палубу корабля, система розпізнавання «Свій-чужий» «SIR-R/S», а також метеорологічно-океанографічна система.
Система радіоелектронної боротьби складається з пускових установок протиракетного комплексу «SCLAR» і протиторпедного комплексу «SLAT».
На кораблях встановлюється гідролокатор «UMS 4110 CL» фірми «Thales».
Також на кораблях встановлені цифрові системи зв'язку і система супутникового зв'язку «SATCOM».
Галерея[ред. | ред. код]
-
РЛС S1850M, Andrea Doria (D553) (Ла Спеція, 2007). На першому плані видно фрагмент авіаносця «Кавур» -
.jpg)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу «Орідзонте»
Література[ред. | ред. код]
- Александров Ю. И, Апальков Ю. В. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI веков. Ч. II. Авианосцы, крейсера, эскадренные миноносцы. Т. II. Эскадренные миноносцы. СПб. Галея-Принт, 2004 ISBN 5-8172-0081-3 (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Programma Orizzonte [Архівовано 23 листопада 2010 у Wayback Machine.] 13-11-2008
- ↑ Le prospettive di OTO Melara - Analisi Difesa. www.analisidifesa.it. Процитовано 28 luglio 2016.
- ↑ Слюсар, В.И. (2001). Цифровые антенные решётки: будущее радиолокации (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2001. - № 3. с. C. 44. Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2019. Процитовано 20 серпня 2020.