Nicola Fabrizi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Нікола Фабріці»
Nicola Fabrizi
Ескадрений міноносець «Нікола Фабріці»
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Джузеппе Ла Маса»
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Корабельня «Cantiere navale di Sestri Ponente»
Закладено 1 вересня 1916 року
Спущено на воду 18 липня 1917 року
Введено в експлуатацію 12 липня 1918 року
Статус Виключений зі складу флоту 1 лютого 1957 року
Зданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 840 тонн (стандартна)
875 тонн (повна)
Довжина 73,5 м
Ширина 7,3 м
Осадка 3 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парові турбіни
4 × парових котли
Потужність 16 000 к.с.
Швидкість 30 вузлів
Автономність плавання 2 230 миль на швидкості 13 вузлів
Екіпаж 99
Озброєння
Артилерія 4 x 102-мм гармати «102/45 Mod. 1917»
2 x 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.»
Торпедно-мінне озброєння 4 × 450-мм торпедних апаратів

«Нікола Фабріці» (італ. Nicola Fabrizi) — ескадрений міноносець типу «Джузеппе Ла Маса» ВМС Італії першої половини XX століття.

Історія створення[ред. | ред. код]

«Нікола Фабріці» був закладений 1 вересня 1916 року на верфі «Cantiere navale di Sestri Ponente» в Генуї. Спущений на воду 18 липня 1917 року, вступив у стрій 12 липня 1918 року року.

Свою назву отримав на честь італійського політика і військовика Нікола Фабріці.

Історія служби[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

3 листопада 1918 року «Нікола Фабріці» разом з есмінцями «Аудаче», «Джузеппе Міссорі», «Джузеппе Ла Маса» та броненосцем «Амміральйо ді Сан-Бон» доставив з Венеції у Трієст 200 карабінерів генерала Карло Петітті ді Рорето (італ. Carlo Petitti di Roreto), які окупували місто.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

У 1929 році корабель був перекласифікований у міноносець.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Зі вступом Італії у Другу світову війну «Нікола Фабріці» був включений до складу VII ескадри есмінців (куди також входили «Джакомо Медічі», «Енріко Козенц» і «Анджело Бассіні»), яка базувалась в Бріндізі. Під час війни ескадра діяла переважно у Верхній Адріатиці і Тірренському морі.

31 жовтня «Нікола Фабріці» у складі спеціальної ескадри (італ. «Forze Speciali») брав участь у прикритті атаки на Корфу І потім у висадці десанту у Вльорі, після чого повернувся до супроводу конвоїв.

у ніч з 11 на 12 листопада 1940 року італійський конвой з 4 транспортів у супроводі есмінця «Нікола Фабріці» під командуванням лейтенанта Джованні Барбіні та допоміжного крейсера «Ramb III» під командуванням капітана 2-го рангу Франческо де Анджеліса (італ. Francesco De Angelis) рухався з Албанії до берегів Італії. В протоці Отранто конвой був атакований британською ескадрою (легкі крейсери «Орайон», «Сідней» і «Аякс», есмінці «Нубіан» і «Моугок») під командуванням адмірала Прідгам-Вайпелля.

Побачивши явну перевагу британців, Франческо де Анджеліс вирішив утікати, покинувши конвой. Барбіні ж контратакував ворога, викликаючи на себе його вогонь, сподіваючись, що транспорти зможуть врятуватись. «Нікола Фабріці» отримав численні пошкодження, італійський конвой був потоплений.

Барбіні, важко поранений, не покинув командний місток, допоки корабель не прибув до свого порту .[1]. За цей подвиг Джованні Барбіні був нагороджений Золотою медаллю «За військову доблесть».

Зазнавши пошкоджень, наприкінці 1940 року корабель пройшов ремонт та модернізацію. На ньому були демонтовані 102-мм і 76-мм гармати, натомість було встановлено вісім 20-мм зенітних гармат. Два 450-мм торпедні апарати були замінені на три 533-мм.

7 вересня 1941 року «Нікола Фабріці» супроводжував з Неаполя до Мессіни пароплави «Spezia» і «Livorno».

Після капітуляції Італії «Нікола Фабріці» і «Джачінто Каріні» перейшли на Мальту, де приєднались до інших італійських кораблів. Протягом 1943—1945 років вони здійснювали супровід кораблів союзників біля берегів Південної Італії.

Післявоєнна служба[ред. | ред. код]

У 1953 році застарілий корабель був перекласифікований у тральщик, йому був присвоєний номер «M 5333».

1 лютого 1957 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.

Література[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
  • Эсминцы Второй мировой: первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. — Москва: Эксмо: Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. fidca.it. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 23 березня 2020.