Aquila (1917)
| «Аквіла» | ||
|---|---|---|
| Aquila | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Лідер ескадрених міноносців типу «Аквіла» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія Іспанія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії•ВМС Іспанії
| |
| Закладено | 11 березня 1914 року | |
| Спущено на воду | 26 липня 1916 року | |
| Введено в експлуатацію | 8 лютого 1917 року | |
| Виведений зі складу флоту | 1950 рік | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 750 тонн (стандартна) 1 820 тонн (повна) | |
| Довжина | 94,7 м | |
| Ширина | 9,5 м | |
| Осадка | 3,6 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові турбіни «Tosi» 5 × парових котлів «Thornycroft» | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 40 000 к.с. | |
| Швидкість | 34,2 вузлм | |
| Автономність плавання | 1 700 миль на швидкості 15 вузлів | |
| Екіпаж | 145 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 × 152/40-мм гармати «QF 6 in/40» 4 x 76/40-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 ( 2 x 2) × 450-мм торпедні апарати 24-44 міни | |
«Аквіла» (італ. Aquila) — лідер ескадрених міноносців ВМС Італії першої половини XX століття однойменного типу.
Історія створення[ред. | ред. код]
Корабель був замовлений Румунією у 1913 році[1] і отримав назву «Vigor». Закладений 11 березня 1914 року на верфі «Cantieri Pattison» в Неаполі.
Зі вступом Італії у Першу світову війну недобудований корабель був реквізований ВМС Італії і перейменований на «Аквіла». Спущений на воду 26 липня 1916 року, вступив у стрій 8 лютого 1917 року. У складі ВМС Італії класифікувався як «легкий крейсер-розвідник» (італ. Esploratore leggero).
Історія служби[ред. | ред. код]
У складі ВМС Італії[ред. | ред. код]
В ніч з 14 на 15 травня 1917 року австро-угорські кораблі намагались прорвати блокаду протоки Отранто та перехопити італійський конвой в Албанію. О 5:30 ранку італійські есмінці «Аквіла», «Карло Альберто Раккія», «Інсідіозо», «Імпавідо», «Індоміто», крейсер «Марсала», а також британські крейсери «Ліверпуль» та «Дартмот» вирушили з Бріндізі, і о 7:45 були помічені австро-угорськими есмінцями «Чепель» та «Балатон». О 8:10 «Аквіла» з одним з есмінців відкрили вогонь по ворожих кораблях. Вони пошкодили есмінець «Балатон», але незабаром «Аквіла» також був уражений ворожим снарядом, який вибухнув в котельному відділені. Внаслідок вибуху загинули 7 моряків, корабель втратив хід][2]. Близько 9 години ранку австро-угорські крейсери «Гельголанд», «Сайда» і «Новара», переслідувані британо-італійським флотом, проходили неподалік знерухомленого «Аквіла», але есмінці та крейсери зайняли позицію між ним та ворожими кораблями. Після закінчення бою «Аквіла» був відбуксирований в порт.
У ніч з 4 на 5 жовтня 1917 року «Аквіла» та «Карло Альберто Раккія» підтримували повітряний наліт на Котор[2].
19 жовтня того ж року «Аквіла» разом з однотипним есмінцем «Спарвіеро», британськими крейсерами «Глостер» і «Ньюкасл», італійськими есмінцями «Індоміто», «Антоніо Мосто», «Джузеппе Міссорі», а також французькими «Командан Рів'єр», «Біссон» і «Командан Борі» вирушили з Бріндізі для переслідування групи австро-угорських кораблів (крейсер «Гельголанд», есмінці «Ліка», «Тріглав», «Татра», «Чепель», «Ор'єн», «Балатон»), які вирушили з Котору для атаки італійських конвоїв[2]. «Гельголанд» і «Ліка», не зустрівши конвоїв, вирушили до Бріндізі, щоб виманити італійські кораблі в зону дії своїх підводних човнів. Після тривалого переслідування італійські кораблі повернулись у свій порт[2].
28 листопада есмінці «Спарвіеро», «Аквіла», «Анімозо», «Арденте», «Ардіто», «Джузеппе Чезаре Абба», «Джованні Ачербі», «Вінченцо Джованні Орсіні», «Аудаче», «Джузеппе Сірторі» і «Франческо Стокко» вирушили з Венеції для переслідування австро-угорської ескадри у складі есмінців «Штрайтер», «Гусар», «Дукла» та 4 міноносців, яка обстріляла залізницю поблизу гирла річки Метауро. Італійські кораблі розпочали переслідування, але наздогнали ворожі кораблі занадто близько до Поли[2].
10 березня 1918 року есмінці «Аквіла», «Джузеппе Сірторі», «Франческо Стокко», «Арденте» і «Ардіто» прикривали атаку торпедних катерів на порт Бакар[2].
5 вересня 1918 року есмінці «Спарвіеро», «Ніббіо», та «Аквіла» супроводжували міноносці «8 PN» і «12 PN», які мали атакувати австро-угорські судна поблизу Дураццо[2].
2 жовтня «Спарвіеро», «Ніббіо» і «Аквіла» разом з іншими кораблями патрулювали поблизу Дураццо на випадок контратаки ворожого флоту та обстрілу міста, де перебували італійські та британські війська.
У 1927 році корабель був модернізований, п'ять 152-мм гармат були замінені на чотири 120-мм[1].
У складі ВМС Іспанії[ред. | ред. код]
У жовтні 1937 року, під час громадянської війна в Іспанії, корабель (разом з однотипним «Спарвіеро», який отримав назву «Сеута») був переданий франкістам, але офіційно це було оформлено 6 січня 1939 року. У складі ВМС Іспанії корабель отримав назву «Мелілья».
У 1938 році корабель був перекласифікований в есмінець[3] Він займався в основному ескортом кораблів. У 1938 році «Мелілья» разом з есмінцем «Сеута» і крейсером «Канаріас» взяв участь в бою проти есмінця республіканців «José Luis Diaz».
Після закінчення війни «Мелілья» використовувався як навчальний корабель[4].
У 1950 році корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ескадрений міноносець «Аквіла» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.](італ.)
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Pier Paolo Ramoino, Gli esploratori italiani 1919-1938 su Storia Militare n. 204 – settembre 2010.
- ↑ а б в г д е ж Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 193-197-202-204-222-253-255-271.
- ↑ Esploratori e Navigatori [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.].
- ↑ La flota italiana de Franco.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}